Перегляд за Автор "Starostenko, T."
Зараз показано 1 - 6 з 6
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументBeautiful and Desired: The Types of Female Images in the Social Text by Serhiy Zhadan(Science Publishing Group, 2022-11) Starostenko, T.; Gurtova, I.; Hetman, Y.; Horovenko, M.; Laktina, Y.; Yehorova, O.The article explores the gallery of female characters in the social architecture by Serhiy Zhadan, represented both in his poetry and prose. It has been identified that the philosophic category of a ‘human being’ is an entity, specified through the range of subcategories: “an adult”, “a child”, “a boy”, “a girl”, “a man”, “a woman”, “an old man”, “an old woman”. Two distinct starts – ‘the man” and the “woman” – and their sociocultural roles in the printed matter by Serhiy Zhadan have been identified and analyzed. It has been proved that the texts by the author are invariably marked by the presence of a gallery of women appearing as a moment in the destiny of the man and serving as an explicit sexual object. The prevailing social roles of the woman within the body of writings from 2008 up to 2019 are the following: a hooker, somebody’s girlfriend desired either by a protagonist or by the lyrical hero, an older woman of experience, an explicit sexual object, a drunk fast woman, women as the source of problems and men’s failures, an under-age looking adult. The components of the female image comprise the manner of dress, hair, make-up, accessories, shoes, perfumes, weight. The oxymoron embodied in the triad “women-church-alcohol” or “priest-women-laughter” takes place. The uncovered wintry nature is associated with the female nudity. The author’s texts sometimes fall into Boccaccio’s mockery and Chaucerian ridicule of religion. Within the European chronotope prostitution and pornography are depicted as a rudiment of the past and is viewed as a profession type, whereas in the Ukrainian context it is portrayed as an inseparable part of the home sociography. Throughout the analyzed poetry and prose it is impossible to find a single image of a respectable woman. Social text by Serghiy Zhadan brings the mixture of characters from the combined epochs – the Soviet times, the 1990s, the present. The author ridicules social extremes and the confusion of the social architecture produced by the rapid change of the epochs: Perestroika, the dark criminal 90s, the noughties. У статті досліджено галерею жіночих образів у соціальній архітектурі Сергія Жадана, представлених як у його поезії, так і в прозі. Було визначено, що філософська категорія «людина» — це сутність, специфікована через низку підкатегорій: «дорослий», «дитина», «хлопчик», «дівчинка», «чоловік», «жінка», «старий», «стара». Сергієм Жаданом виділено й проаналізовано два відмінні початку – «чоловік» і «жінка» – та їхні соціокультурні ролі у друкованій продукції. Доведено, що тексти автора незмінно позначені наявністю галереї жінок, які постають як момент у долі чоловіка та виступають явним сексуальним об’єктом. Домінуючими соціальними ролями жінки в творах з 2008 по 2019 роки є такі: повія, чиясь дівчина, яку бажає головний герой або ліричний герой, старша жінка з досвідом, експліцитний сексуальний об’єкт, п’яна жінка, жінка як джерело проблем і чоловічих невдач, доросла людина, яка виглядає неповнолітньою. Складовими жіночого образу є манера одягатися, зачіска, макіяж, аксесуари, взуття, парфуми, вага. Має місце оксюморон, втілений у тріаді «жінки-церква-алкоголь» або «священик-жінка-сміх». Неприкрита зимова природа асоціюється з жіночою наготою. Тексти автора подекуди впадають у глузування Боккаччо та чосерівське осміювання релігії. У європейському хронотопі проституція і порнографія зображуються як рудимент минулого і розглядаються як тип професії, тоді як в українському контексті вони зображуються як невід’ємна частина домашньої соціографії. В аналізованій поезії та прозі неможливо знайти жодного образу поважної жінки. Соціальний текст Сергія Жадана привносить в себе змішання персонажів з різних епох – радянських часів, 1990-х, сьогодення. Автор висміює соціальні крайнощі та плутанину соціальної архітектури, породжену стрімкою зміною епох: перебудова, темні кримінальні 90-ті, нульові.
- ДокументCOLONIALISM AND POSTCOLONIALISM AS A GROUND FOR MULTI-ETHNICITY IN CONTEMPORARY AMERIACAN LITERATURE(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2024-04-24) Starostenko, T.; Hurtova, Ya.The literature of the post-colonial era holds a bulk of mutual features: it is often written in the language of the former colonizer with incorporation of native realia; it focuses on ‘cultural identity’ in the situation of the pre-dominance of Western civilization and exploitation of civilization; encompasses the post-colonial search for definition and self-estimation; post-colonial writings give a particular insight into the dialectical nature of subjectivity; it dwells on the problems of post-colonial societies. Література постколоніальної доби має багато спільних рис: вона часто пишеться мовою колишнього колонізатора з інкорпорацією місцевих реалій; зосереджується на "культурній ідентичності" в ситуації домінування західної цивілізації та цивілізаційної експлуатації; охоплює постколоніальні пошуки дефініції та самооцінки; постколоніальні твори дають особливе розуміння діалектичної природи суб'єктивності; зосереджуються на проблематиці постколоніальних суспільств.
- ДокументModels of trauma and the peculiarities of their reflection in the XX–XXI century art and literature(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2024) Starostenko, T.; Shevchenko, A.The article explores the models of trauma and the mechanisms of its manifestation both in art and literature of the XXth–XXst centuries. It has been determined that the traumatic text emerges as a reaction to the ‘great evils’ of the XXth century, namely Holocaust, the horror of the World Wars, fascism, colonialism, and gets developed in the direction of the individual trauma, as well as the realm of gender, race or social oppression. Despite mirroring the traumatic experience of the previous epoch, the XXIst century generates its own traumatic context embracing environmental issues, terrorism, migration and cultural dislocation, oppressive traditional societies unable to develop globally. Стаття досліджує моделі травми та механізми її репрезентації як у мистецтві, так і в літературі XX–XXI століть. Було визначено, що травматичний текст виникає як реакція на «велике зло» XX століття, а саме Голокост, жахи Світових воєн, фашизм, колоніалізм та розвивається в напрямку індивідуальної травми, а також сфери гендерних, расових або соціальних утисків. Незважаючи на продовження теми відображення травматичного досвіду попередньої епохи, XXI століття породжує свій власний травматичний контекст, охоплюючи проблеми навколишнього середовища, тероризму, міграції та культурної дезорієнтації, утиску традиційних суспільств, що не бажають розвиватися глобально.
- ДокументSemiosis of textual categories of time and space in short fiction by Breece D’J Pancake(Amazonia Investiga, 2023-02) Starostenko, T.; Shcherbakova, O.; Shevchenko, A; Yehorova, O; Nikiforchuk, S.The article explores the semiosis of textual categories of time and space in short fiction by Breece D’J Pancake. The methodology of the research is based on the works by M. Bakhtin, Yu. Lotman, G. Genett, P. Ricoeur and U. Eco. It has been proved that the stories by Pancake replicate several Biblical plots: the creation of the world and the origional sin (“Trilobites”), a prodigal son (“Time and Again”), the whore of Babylon / Mary Magdalene (“A Room Forever”) and the apocalyptical mark of the beast (“The Mark”). The time is static and is marked by seasonality. The space is segregated into macro-outer world and the inner space of the towns, engulfing people’s destinies and predetermining their down-to-earth existence. The semantic system is represented by the cross-cultural concepts: the light as a sign of hope; a room as an embodiment of a shelter; the hollowness of the night, growing into the hollowness of life; a rabbit embryo, symbolizing the mark of the beast; a snake, serving as a symbol of seduction; a train or a bus as the means of escapism. Three rounds of coffee in “Trilobite” replicate three circles of Hell in “The Divine Comedy” by Dante. У статті досліджується семіозис текстових категорій часу та простору у короткій прозі Бріса Декстера Пенкейка. Методологія дослідження базується на роботах М. Бахтіна, Ю. Лотмана, Ж. Женетта, П. Рікера та У. Еко. Доведено, що оповідання Пенкейка відтворюють декілька біблійних сюжетів: створення світу та перворідний гріх («Трилобіти»), блудний син («Знову і знов»), Вавилонська блудниця / Марія Магдалена («Кімната назавжди») і апокаліптичний знак звіра («Знак»). Час статичний і відзначений сезонністю. Простір сегрегований і репрезентується зовнішнім макро-світом та внутрішнім простором містечка, що пожирає долі людей, формуючи характер їхнього приземленого існування. Семантична система представлена крос-культурними концептами: світлом як знаком надії; кімнатою як уособленням притулку; порожнечею ночі, що трансформується у порожнечу життя; кролячим ембріоном, що уособлює знак звіра; змією як символом спокуси; поїздом чи автобусом як засобом ескапізму. Три раунди кави у «Трилобітах» відтворюють три кола Аду у «Божественній комедії» Данте.
- ДокументTHE TRAUMATIC REALITY AS A TEXT IN THE NOVEL POETRY BY SERHIY ZHADAN(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-04-20) Starostenko, T.The spatial geometry of Serhiy Zhadan in his novel poetry dwells on the Biblical code altered according to the contemporary Ukrainian reality; the symbolism of purity, represented through the concept of childhood and the images of little bird’s nest; the elaborate nature symbolism, embracing the cross-cultural signs of water, rain, fish and forest. The death is personified and knows its borders. The blood marks the heaven and the seasons bleed. The moon serves as a symbol of eternity, proving that there is something bigger than the traumatic reality of here and now. Просторова геометрія Сергія Жадана в його новаторській поезії зосереджується на біблійному коді, видозміненому відповідно до сучасної української дійсності; символіці чистоти, репрезентованій через концепт дитинства та образи пташиного гнізда; розгорнута символіка природи, що охоплює крос-культурні знаки води, дощу, риби та лісу. Смерть персоніфікована і знає свої кордони. Кров позначає небеса і пори року кровоточать. Місяць слугує символом вічності, доводячи що існує щось більше, ніж травматична реальність тут і зараз.
- ДокументZoopoetics and Its Terrains(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-05-18) Starostenko, T.The article examines zoopoetics. The rapid changes caused by global warming and environmental destruction, environmental injustice have given rise to a new kind of environmental anxiety. In the 1990s, poets began to question the naturalness of "nature poetry" by raising themes of food, agriculture and animals. Poetic texts about animals of the present era may embody allusive images of pagan rituals, intertwining place, landscape, animal, deity and man. У статті розглянуто зоопоетику. Стрімкі зміни, викликані глобальним потеплінням та руйнуванням довкілля, екологічна несправедливість породили новий вид екологічної тривоги. У 1990-х роках поети розпочали ставити під сумнів природність "поезії природи", порушуючи теми їжі, сільського господарства та тварин. Поетичні тексти про тварин нинішньої доби можуть втілювати алюзивні образи язичницьких ритуалів, переплетення місця, ландшафту, тварини, божества та людини.