Перегляд за Автор "Polianskyi, A."

Зараз показано 1 - 2 з 2
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Morphological features of the uterus in women at different time intervals of the postmortem period as diagnostic criteria for establishing the postmortem interval
    (Wydawnictwo ALUNA, 2021) Olkhovsky, V.; Grygorian, E.; Myroshnychenko, M.; Kozlov, S.; Suloiev, K.; Polianskyi, A.; Kaplunovskyi, P.; Fedulenkova, Y.; Borzenkova, I.
    The aim is to identify the morphological features of the uterus layers in women at different time intervals of the postmortem period as diagnostic criteria for establishing the postmortem interval. Materials and methods: In the study we used surgical and autopsy material – uterine tissue fragments. All materials were divided into two groups. The 1st group (G 1) included surgical material from women (n=6) who underwent removal of the uterus, or uterus with the appendages due to leiomyoma, uterine prolapse. The 2nd group (G 2) included autopsy material from 42 women with known causes of death and postmortem period (from 24 to 48 hours – 6 cases, from 49 to 72 hours – 7 cases, from 73 to 96 hours – 8 cases, from 97 to 120 hours – 6 cases, from 121 to 144 hours – 8 cases, more than 144 hours – 7 cases). Histological and immunohistochemical study methods were used. Results: A comprehensive morphological study of the women uterus revealed a time-dependent increase of postmortem changes in this organ linked with the increase of postmortem period. In cases of postmortem period duration up to 144 hours, the structural elements of the uterine layers were identified. In cases where the duration of the postmortem period was more than 145 hours, microscopically the uterus was represented by eosinophilic fibrous or dusty masses, the histogenesis of which could not be determined. The processes of autolysis occurred more intensely and faster in the mucous membrane of the uterus, in comparison with the muscular and serous membranes, and in the vessels – in their inner membrane, in comparison with the middle and outer membranes. Autolytic changes in the muscular membrane of the uterus and vascular walls occurred more intensely in muscle fibers compared to connective tissue fibers. Conclusions: The histological and immunohistochemical features of the women uterus at different postmortem periods have a certain forensic medical significance and can be used for establishing the postmortem interval. The aim is to identify the morphological features of the uterus layers in women at different time intervals of the postmortem period as diagnostic criteria for establishing the postmortem interval. Materials and methods: In the study we used surgical and autopsy material – uterine tissue fragments. All materials were divided into two groups. The 1st group (G 1) included surgical material from women (n=6) who underwent removal of the uterus, or uterus with the appendages due to leiomyoma, uterine prolapse. The 2nd group (G 2) included autopsy material from 42 women with known causes of death and postmortem period (from 24 to 48 hours – 6 cases, from 49 to 72 hours – 7 cases, from 73 to 96 hours – 8 cases, from 97 to 120 hours – 6 cases, from 121 to 144 hours – 8 cases, more than 144 hours – 7 cases). Histological and immunohistochemical study methods were used. Results: A comprehensive morphological study of the women uterus revealed a time-dependent increase of postmortem changes in this organ linked with the increase of postmortem period. In cases of postmortem period duration up to 144 hours, the structural elements of the uterine layers were identified. In cases where the duration of the postmortem period was more than 145 hours, microscopically the uterus was represented by eosinophilic fibrous or dusty masses, the histogenesis of which could not be determined. The processes of autolysis occurred more intensely and faster in the mucous membrane of the uterus, in comparison with the muscular and serous membranes, and in the vessels – in their inner membrane, in comparison with the middle and outer membranes. Autolytic changes in the muscular membrane of the uterus and vascular walls occurred more intensely in muscle fibers compared to connective tissue fibers. Conclusions: The histological and immunohistochemical features of the women uterus at different postmortem periods have a certain forensic medical significance and can be used for establishing the postmortem interval. Метою є виявлення морфологічних особливостей шарів матки у жінок на різних проміжках часу посмертного періоду як діагностичних критеріїв встановлення посмертного інтервалу. Матеріали та методи: При дослідженні використовували хірургічний та розтин матеріал – фрагменти тканини матки. Усі матеріали були поділені на дві групи. До 1 групи (G 1) увійшов хірургічний матеріал від жінок (n=6), яким видалили матку або матку з придатками внаслідок лейоміоми, випадання матки. До 2 групи (G 2) увійшли матеріали розтину 42 жінок з відомими причинами смерті та посмертним періодом (з 24 до 48 годин – 6 випадків, з 49 до 72 годин – 7 випадків, з 73 до 96 годин – 8 випадків, від з 97 до 120 годин – 6 випадків, з 121 до 144 години – 8 випадків, понад 144 години – 7 випадків). Використовували гістологічний та імуногістохімічний методи дослідження. Результати: Комплексне морфологічне дослідження жіночої матки виявило залежне від часу збільшення посмертних змін у цьому органі, пов’язане із збільшенням посмертного періоду. У випадках тривалості посмертного періоду до 144 годин виявляли структурні елементи шарів матки. У випадках, коли тривалість патологоанатомічного періоду становила більше 145 годин, мікроскопічно матка була представлена ​​еозинофільними фіброзними або пилоподібними утвореннями, гістогенез яких встановити не вдалося. У слизовій оболонці матки, порівняно з м’язовою та серозною оболонками, процеси аутолізу відбувалися інтенсивніше та швидше, а в судинах – у внутрішній, порівняно із середньою та зовнішньою оболонками. Аутолітичні зміни м’язової оболонки матки та судинних стінок відбувалися інтенсивніше в м’язових волокнах порівняно з волокнами сполучної тканини. Висновки. Гістологічні та імуногістохімічні ознаки жіночої матки в різні посмертні періоди мають певне судово-медичне значення і можуть бути використані для встановлення посмертного інтервалу. Метою є виявлення морфологічних особливостей шарів матки у жінок на різних проміжках часу посмертного періоду як діагностичних критеріїв встановлення посмертного інтервалу. Матеріали та методи: При дослідженні використовували хірургічний та розтин матеріал – фрагменти тканини матки. Усі матеріали були поділені на дві групи. До 1 групи (G 1) увійшов хірургічний матеріал від жінок (n=6), яким видалили матку або матку з придатками внаслідок лейоміоми, випадання матки. До 2 групи (G 2) увійшли матеріали розтину 42 жінок з відомими причинами смерті та посмертним періодом (з 24 до 48 годин – 6 випадків, з 49 до 72 годин – 7 випадків, з 73 до 96 годин – 8 випадків, від з 97 до 120 годин – 6 випадків, з 121 до 144 години – 8 випадків, понад 144 години – 7 випадків). Використовували гістологічний та імуногістохімічний методи дослідження. Результати: Комплексне морфологічне дослідження жіночої матки виявило залежне від часу збільшення посмертних змін у цьому органі, пов’язане із збільшенням посмертного періоду. У випадках тривалості посмертного періоду до 144 годин виявляли структурні елементи шарів матки. У випадках, коли тривалість патологоанатомічного періоду становила більше 145 годин, мікроскопічно матка була представлена ​​еозинофільними фіброзними або пилоподібними утвореннями, гістогенез яких встановити не вдалося. У слизовій оболонці матки, порівняно з м’язовою та серозною оболонками, процеси аутолізу відбувалися інтенсивніше та швидше, а в судинах – у внутрішній, порівняно із середньою та зовнішньою оболонками. Аутолітичні зміни м’язової оболонки матки та судинних стінок відбувалися інтенсивніше в м’язових волокнах порівняно з волокнами сполучної тканини. Висновки. Гістологічні та імуногістохімічні ознаки жіночої матки в різні посмертні періоди мають певне судово-медичне значення і можуть бути використані для встановлення посмертного інтервалу. Цель - выявить морфологические особенности слоев матки у женщин в разные сроки патологоанатомического периода как диагностические критерии установления патологоанатомического интервала. Материалы и методы: В исследовании использовали операционный и аутопсийный материал – фрагменты тканей матки. Все материалы были разделены на две группы. В 1-ю группу (Г 1) включен операционный материал от женщин (n=6), перенесших удаление матки или матки с придатками по причине лейомиомы, опущения матки. Во 2-ю группу (Г 2) был включен аутопсийный материал 42 женщин с известными причинами смерти и патологоанатомическим периодом (от 24 до 48 часов – 6 случаев, от 49 до 72 часов – 7 случаев, от 73 до 96 часов – 8 случаев, от от 97 до 120 часов – 6 случаев, с 121 до 144 часов – 8 случаев, свыше 144 часов – 7 случаев). Использовали гистологический и иммуногистохимический методы исследования. Результаты. Комплексное морфологическое исследование матки женщин выявило во времени нарастание патологоанатомических изменений в этом органе, связанное с увеличением патологоанатомического периода. При длительности патологоанатомического периода до 144 часов идентифицировали структурные элементы слоев матки. В случаях, когда продолжительность патологоанатомического периода составляла более 145 часов, микроскопически матка была представлена ​​эозинофильными фиброзными или пылевидными массами, гистогенез которых определить не удалось. Процессы аутолиза происходили интенсивнее и быстрее в слизистой оболочке матки, по сравнению с мышечной и серозной оболочками, а в сосудах - во внутренней их оболочке, по сравнению со средней и наружной оболочками. Аутолитические изменения в мышечной оболочке матки и стенках сосудов происходили более интенсивно в мышечных волокнах по сравнению с волокнами соединительной ткани. Выводы. Гистологические и иммуногистохимические особенности матки женщин в разные посмертные сроки имеют определенное судебно-медицинское значение и могут быть использованы для установления посмертного интервала.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Psychophysiological Factors Of Special Working Capacity In Contact Command Game Kinds Of Sports (Rugby On An Example)
    (2018) Kozina, Zh.; Kalinichenko, V.; Cretu, M.; Boichuk, Yu.; Prokopenko, I.; Ahmetov, R.; Tararak, N.; Kutek, T.; Osiptsov, A.; Kostiukevych, V.; Guba, A.; Trubchaninov, M.; Polianskyi, A.; Rostovska, V.; Drachuk, A.; Stasiuk, I.
    The purpose of the work consisted in determining the factor structure of psychophysiological properties and physical preparedness of young rugby players 16-17 years and determining the influence of psycho-physiological properties on the special ability of players.Rugby players of the junior team of the sports club KhTZ (16-17 years old) took part in the study (n=20). The experiment was conducted in September 2017 in the preparatory period at the stage of specialized basic training.To determine the psychophysiological state of athletes in the first and last week of the experiment, psychophysiological indices were recorded using the computer program "Psychodiagnostics".There are 4 factors in the structure of athletes' preparedness -representatives of team contact game sports (on the example of rugby) : "The ability to quickly become involved in work", "Special performance", "Mental stability," The ability to adapt". The models of multiple linear regression between results in running at 400 m for athletes -representatives of contact command game sports are drawn up. The most influential indicators for the special (anaerobic-glycolytic) performance of athletes were determined based on the results in running at 400 m: running at 3 km, running at 30 m, time of a simple visual-motor reaction, working time on the second table in the Schulte test. It is shown that the special working capacity of athletes in team game contact sports is determined not only by physical fitness data, but also by psychophysiological functions. Мета роботи полягала у визначенні факторної структури психофізіологічних властивостей та фізичної підготовленості юних регбістів 16-17 років та визначенні впливу психофізіологічних властивостей на особливі здібності гравців. Регбі гравці юнацької команди спорту клуб ХТЗ (16-17 років) взяли участь у дослідженні (n = 20). Експеримент проводився у вересні 2017 року в підготовчий період на етапі спеціалізованої базової підготовки. Для визначення психофізіологічного стану спортсменів на першому та останньому тижні експерименту психофізіологічні показники фіксувались за допомогою комп’ютерної програми «Психодіагностика». 4 фактори в структурі підготовленості спортсменів - представники командних контактних ігрових видів спорту (на прикладі регбі): "Здатність швидко включатись у роботу", "Спеціальна ефективність", "Психічна стійкість," Здатність до адаптації " .Сроблено моделі множинної лінійної регресії між результатами в бігу на 400 м для спортсменів - представників контактних командних ігрових видів спорту. Найбільш впливові показники особливої ​​(анаеробно-гліколітичної) працездатності спортсменів були визначені за результатами бігу на 400 м: біг на 3 км, біг на 30 м, час простої зорово-рухової реакції, ш час на другому столі в тесті Шульте. Показано, що особлива працездатність спортсменів у командно-ігрових контактних видах спорту визначається не лише даними фізичної підготовленості, а й психофізіологічними функціями. Цель работы заключалась в определении факторной структуры психофизиологических свойств и физической подготовленности юных игроков в регби 16-17 лет и определении влияния психофизиологических свойств на особые способности игроков. Игроки регби юношеской спортивной команды Клуб ХТЗ (16-17 лет) принимали участие в исследовании (n = 20). Эксперимент проводился в сентябре 2017 года в подготовительном периоде на этапе специализированной базовой подготовки. Для определения психофизиологического состояния спортсменов на первой и последней неделе эксперимента психофизиологические показатели регистрировали с помощью компьютерной программы «Психодиагностика». 4 фактора в структуре подготовленности спортсменов - представители командного контактного игрового спорта (на примере регби): «способность быстро вовлекаться в работу», «специальные показатели», «психическая устойчивость», «способность к адаптации» Составлены модели множественной линейной регрессии между результатами бега на 400 м для спортсменов-представителей контактных командных видов спорта. Наиболее влиятельные показатели для особых (анаэробно-гликолитических) характеристик спортсменов были определены на основе результатов в беге. на 400 м: бег на 3 км, бег на 30 м, время простой зрительно-моторной реакции, ш время работы на втором столе в тесте Шульте. Показано, что особая работоспособность спортсменов в командно-игровых контактных видах спорта определяется не только данными о физической подготовленности, но и психофизиологическими функциями.