Перегляд за Автор "Mamedova, Yu."

Зараз показано 1 - 2 з 2
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Population size and nesting peculiarities of the blackheaded gull Chroicocephalus ridibundus (Linnaeus, 1766) on the territory of water treatment facilities.
    (Published by the Ivan Franko National University of Lviv, 2024) Mamedova, Yu.; Chaplygina, A.
    Background. Today, the black-headed gull inhabits man-made areas of wastewater treatment facilities (WTF) to comensate for the the reduction of natural aquatic and wetland habitats. Over the last decade, a nearly tenfold increase in its population has been recorded, despite a low reproduction rate. This fact indicates the lack of stability in the bird population, necessitating thorough research. Materials and Methods. The analysis of the population size and biological characteristics of black-headed gulls involved censuses and observations at the WTF of the city of Kharkiv using conventional methods during the spring-summer periods of 2020– 2021 and 2023. Results. The population of the black-headed gull reached its peak in the third decade of May 2020 (2637 individuals) and 2023 (2124 individuals), as well as in the second decade of May 2021 (3949 individuals). The maximum nesting density was observed on sludge sites (SS) of wastewater treatment facilities that are most similar to natural habitats, where dried mud alternates with water patches and vegetation at the bottom and around the perimeter (Type V): 236.7±26.7 pairs/ha in 2020 and 242.9±28.5 pairs/ha in 2021. The majority of nests were found in the first decade of May 2021 and the third decade of May 2020. The black-headed gull forms mixed-species, occasionally monospecific subcolonies. Nesting in association with it were: Sterna hirundo, Anas platyrhynchos, Spatula clypeata, Vanellus vanellus, Charadrius dubius, Himantopus himantopus, Fulica atra, Gallinula chloropus, and Aythya ferina. The size of the complete black-headed gull clutch was 3.1±0.4 eggs (n = 190). The egg dimensions were 50.9±2.1 × 36.2±1.1, with a mass of 34.6±2.8 g. Regarding shell coloration, five types of background colors were identified. Mass egg laying occurred from the third decade of April to the first decade of May, constituting 40.3 % (n = 993) in 2020 and 62.3 % (n = 1757) in 2021. The egg-laying period extended from April to July, with the latest non-incubated clutches recorded in the first decade of July (3.07.2020). The first chicks were found in nests in the first decade of May, while mass hatching occurred in the second half of May. The latest registration dates of the birds on nesting territories were in the second decade of July for 2020 and 2023, and the first decade of August for 2022. The nesting season duration varied from 125 to 140 days in different years. Autumn migration commenced with summer relocations and concluded from late October to early November. The reproductive success – the percentage of nestlings that fledged and successfully achieved flight – constituted 29.2 % (n = 2404 of laid eggs) in 2020, and 15.5 % (n = 6138) in 2021. The majority of offspring perished due to changes in water levels (prolonged rainfall or industrial wastewater discharge), predation, disturbance factors, etc. Conclusion. The colonial nesting of the black-headed gull creates favorable conditions for the habitation and reproduction of various bird species, including rare ones, which is essential for their conservation. Вступ. Зменшення природних водно-болотних угідь мартин звичайний компенсує за допомогою техногенних ділянок водоочисних споруд. На таких ділянках протягом останнього десятиріччя зареєстровано збільшення його чисельності майже в 10 разів, за низької успішності розмноження. Усе це свідчить про відсутність стабільності популяції птахів, що потребує ретельних досліджень. Матеріали та методи. Аналіз чисельності й особливостей біології мартинів передбачали обліки та спостереження на водоочисних спорудах за загальноприйнятими методами у весняно-літні періоди 2020–2021 та 2023 рр. Результати. Популяція мартина звичайного досягала максимуму у ІІІ декаді травня 2020 р. (2637 ос.) та 2023 р. (2124 ос.), а також у ІІ декаді травня 2021 р. (3949 ос.). Максимальної щільності гніздування досягли на мулових майданчиках (ММ), найбільш подібних до природних біотопів, де підсушений мул пер межовувався з ділянками води та рослинності по днищу і по периметру (V тип): 236,7±26,7 (11А) пар/га у 2020 р., а також 242,9±28,5 пар/га у 2021 р. Більшість гнізд виявлено у I декаді травня 2021 р. та у III декаді травня 2020 р. Мартин звичайний утворює полівидові, інколи моновидові субколонії. Спільно з ним гніздилися: Sterna hirundo, Anas platyrhynchos, Spatula clypeata, Vanellus vanellus, Charadrius dubius, Himantopus himantopus, Fulica atra, Gallinula chloropus, Aythya ferina. Величина повної кладки – 3,1±0,4 яйця (n = 190). Розмір яєць: 50,9±2,1 Χ 36,2±1,1, маса 34,6±2,8 г. У забарвленні шкаралупи виявлено 5 типів кольорів основного фону. Масове відкладання яєць: III декада квітня – І декада травня: 40,3 % (n = 993) у 2020 р. та 62,3 % (n = 1757) у 2021 р. Тривалість періоду відкладання яєць: протягом квітня – липня (останні ненасиджені кладки у І декаді липня: 3.07.2020). Перші пташенята у гніздах у I декаді травня. Масове вилуплення пташенят у ІІ половині травня. Найпізніші дати реєстрації на гніздовій території – ІІ декада липня 2020, 2023 рр. та І декада серпня 2022 р. У різні роки гніздовий період становив 125–140 діб. Осінній проліт починається літніми кочівлями і закінчується в кінці жовтня – на початку листопада. Успішність розмноження: 29,2 % пташенят, які стали на крило (n=2404 відкладених яєць) у 2020 р. та 15,5 % (n = 6138) у 2021 р. Більшість нащадків загинуло від зміни рівня води (затяжні дощі або технологічні скидання води підприємством), діяльності хижаків, фактора занепокоєння тощо. Висновки. Колоніальне поселення мартина звичайного створює сприятливі умови для перебування та розмноження різних видів птахів, зокрема рідкісних, що є важливим для їхнього збереження.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Species and structural diversity of flora and avifauna on the territory of urban water
    (Ivan Franko National University of Lviv, 2023) Mamedova, Yu.; Volkova, R.; Chaplygina, A.
    Background. The territories of urban wastewater treatment facilities, where the natural vegetation has been radically changed to synanthropic vegetation, promote the spread of ruderal plant species, including invasive ones, but at the same time create a favourable environment for nesting and staying of many bird species, including rare and those listed in the Red Data Book of Ukraine. The aim of this study is to investigate the species and structural diversity of vegetation on the territory of urban wastewater treatment facilities in order to determine their significance for the conservation of avifauna. Materials and Methods. To analyse the state of biodiversity, an inventory of species of higher plant and avifauna in the technogenic areas of Kharkiv wastewater treatment facilities in the spring and summer of 2020–2021 was carried out using conventional methods. Results. The flora of higher vascular plants includes 90 species belonging to 78 genera, 30 families, and 2 classes of the Magnoliophyta division. The leading families are: Asteraceae (30.0 %; n = 90), Poaceae (12.2 %), Brassicaceae (6.7 %), Fabaceae and Polygonaceae (4.4 % each). Herbaceous plant species (92.0 %; n = 90) dominated according to the С. Raunkiær classification (1934), with a predominance of hemicryptophytes (54.0 %) and terophytes (37.0 %). The increased proportion of the latter, compared to the zonal flora, indicates a significant disturbance of the habitat by anthropogenic factors. This is also evidenced by the predominance of synanthropic plant species (81.1 %; n = 90), including 40 species (54.8 %; n = 73) belonging to the apophyte group, and the remaining 45.2 % are adventitious species. In relation to moisture, most plants are mesophytes (71.0%; n = 90). In terms of geographical structure, the flora has a Holarctic-European-Eurasian character with admixtures of North American, Mediterranean, Nomadic and Mediterranean-Asian geoelements. The avifauna includes 95 species belonging to 13 orders and 29 families. Birds of Passeriformes (32.6 %), Charadriiformes (24.2 %) and Anseriformes (13.7 %) predominate. The treatment facilities are important for nesting of 53 species (55.8 %; n = 95), and are also a trophic base for 23 (24.2 %) of wandering and 19 (20.0 %) of transient bird species. The nine faunal groups were dominated by boreal 26.6 % (n = 95) and tropical 13.8 %, as well as limnophilous (12.8 %) and nemoral (11.7 %) species. The nesting avifauna was formed mainly by nemoral 17.0 % (n = 53) and tropical 15.1 %, as well as alluviophilous and boreal (13.2 % each) species. The greatest bird diversity is found in the overgrown silt areas, where vegetation with a projected cover of 50–70 % is interspersed with shallow water as close as possible to natural areas. Among the identified bird species, the following breeding birds are listed in the Red Data Book of Ukraine: Himantopus himantopus, also transient and wandering species: Milvus migrans, Hieraaetus pennatus, Columba oenas. Conclusion. The established plant communities with rich avifauna, including rare bird species, and the location of the treatment facilities within their migration routes, indicate the importance of these areas for the conservation of biota. Вступ. Території очисних споруд міст, на яких докорінно змінена природна рослинність на синантропну, сприяють розповсюдженню рудеральних видів рослин, включаючи інвазійні, однак водночас створюють сприятливе середовище sдля гніздування та перебування багатьох видів птахів, зокрема, рідкісних і тих, що занесені до Червоної книги України. Це дослідження спрямоване на вивчення видового та структурного різноманіття рослинності території міських очисних споруд задля виявлення їхнього значення у збереженні орнітофауни. Матеріали й методи. Для аналізу стану біорізноманіття загальноприйнятими методами проведено інвентаризацію видів флори вищих рослин та орнітофауни на техногенних територіях очисних споруд міста Харкова у весняно-літні періоди 2020–2021 рр. Результати. Флора вищих судинних рослин налічує 90 видів, що належать до 78 родів, 30 родин, 2 класів відділу Magnoliophyta. Провідні родини: Asteraceae (30,0 %; n = 90), Poaceae (12,2 %), Brassicaceae (6,7 %), Fabaceae і Polygonaceae (по 4,4%). За класифікацією К. Раункієра (1934), домінували трав’янисті види рослин (92,0 %; n = 90) з переважанням гемікриптофітів (54,0 %) і терофітів (37,0 %). Збільшена частка останніх, порівняно з зональною флорою, вказує на значне порушення місцезростання антропогенним чинником. Про це свідчить також переважання синантропних видів рослин (81,1 %; n = 90), серед них 40 видів (54,8 % n = 73) належать до групи апофітів, решта 45,2 % – адвентивні види. Щодо зволоження, то більшість рослин є мезофітами (71,0 %; n = 90). За географічною структурою флора має голарктично-європейсько-євразійський характер з домішками північноамериканського, середземноморського, номадійського та середземноморсько-азіатського геоелементів. Орнітофауна налічує 95 видів птахів, які належать до 13 рядів і 29 родин. Переважають птахи Passeriformes (32,6 %), Charadriiformes (24,2 %) і Anseriformes (13,7 %). Очисні споруди важливі для гніздування 53 видів (55,8 %; n = 95), а також є трофічною базою для 23 (24,2 %) блукаючих та 19 (20,0 %) пролітних видів птахів. Серед дев’яти фауністичних груп переважали бореальні 26,6 % (n = 95) та тропічні – 13,8 %, а також лімнофільні (12,8%) та неморальні (11,7 %) види. Гніздова орнітофауна сформована переважно неморальними 17,0% (n = 53) та тропічними – 15,1 %, а також алювіофільними й бореальними (по 13,2 %) видами. Найбільше багатство птахів представлено на заростаючих мулових майданчиках, де рослинний покрив із проєктивним покриттям 50–70 % перемежовувався з мілководдям, максимально наближеним до природних територій. Із числа виявлених видів птахів до Червоної книги України занесено гніздові (Himantopus himantopus), а також пролітні та блукаючи види (Milvus migrans, Hieraaetus pennatus, Columba oenas). Висновки. Сформовані рослинні угруповання з багатою орнітофауною за участю рідкісних видів птахів і розташування очисних споруд у межах їхніх міграційних шляхів свідчать про важливість цих територій для збереження біоти.