Перегляд за Автор "Kuznetsov, M."

Зараз показано 1 - 2 з 2
  • Зображення мініатюри
    Документ
    The system of psychological predictors of persistence of successful and unsuccessful students in educational activities
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Kuznetsov, M.; Halata, O.; Diomidova, N.; Zhvania, T.; Dovzhenko, O.
    The relevance of research. The analysis of students' persistence in learning is a promising and insufficiently studied direction of volitional regulation of educational activity. The search for psychological (cognitive, emotional-volitional, motivational and personal) predictors of persistence is especially relevant (Magdalena Marszał-Wiśniewska, Ewa Jarczewska-Gerc, 2015). The formation of persistence in studies as a volitional quality of a person and a mechanism for self-regulation of activity can be considered as the goal of the efforts of counseling psychologists, psychological support workers who work with students in higher education institutions. The impacts that develop can be directed towards psychological predictors of persistence. The aim of the study is to build an integral model that would be based on reliable empirical data and would combine a system of psychological predictors of student persistence in learning. It is also important to develop variants of this model for successful and unsuccessful students. Sample and research methods. The sample - 156 people (125 women and 31 men) at the age from 17 to 26 years old - students of H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Kharkiv State Academy of Physical Culture, Kharkiv Pedagogical Lyceum No. 4. Using the procedure of multiple regression analysis, the cumulative (systemic) influence of a number of factors on persistence in learning was assessed. Among them: GRIT general tenacity, alienation and burnout from learning, hardiness, coping strategies, sensitivity to feedback, Big-Five factors, dispositional optimism, academic self-regulation, procrastination and success. The results were processed both for the entire sample as a whole and separately for the groups of successful and unsuccessful students. The dependent variable in regression analysis was persistence in learning action. It was measured using the author's questionnaire by M. Kuznetsov and A. Halata (2017). Results. The greatest influence on the part of diagnosed predictors was found for a group of students with low academic performance. The smallest number of predictors was found for the group of students with high academic performance. The most influential were the cognitive predictor of persistence - sensitivity to feedback and a strong-willed predictor - persistence according to the Grit method. Lack of academic procrastination is a behavioral factor in the development of persistence among successful and unsuccessful students. A distinctive characteristic for the formation of the optimal level of persistence in the group with low academic performance was the dependence of persistence on emotional-volitional, behavioral and personal predictors. Conclusions. The most powerful predictors of learning persistence are sensitivity to feedback, emotional stability, extraversion and conscientiousness, identified regulation of learning activity and regulation by one's own motivation, high hardiness of the individual, coping strategy aimed at solving a problem. Academic procrastination, external regulation of educational activity, coping strategy "emotions", alienation and burnout from learning negatively affect academic persistence. Актуальність дослідження. Перспективним і недостатньо вивченим напрямком вольової регуляції навчальної діяльності є аналіз завзятості студентів у навчанні. Особливо актуальним є пошук психологічних (когнітивних, емоційно-вольових, мотиваційних та особистісних) предикторів завзятості (Маршал-Вишневська М., Ярчевська-Герц Е., 2015). Формування завзятості у навчанні як вольової якості особистості і механізму саморегуляції діяльності може розглядатися як мета зусиль психологів-консультантів, працівників служби психологічного супроводу, які працюють зі студентами в закладах вищої освіти. Впливи, що розвивають, можуть бути спрямовані на психологічні предиктори завзятості. Мета дослідження. Метою даного дослідження є побудова такої інтегральної моделі, яка була б заснована на надійних емпіричних даних і об'єднувала б у собі систему психологічних предикторів завзятості студентів в навчанні. Також важливою є розробка варіантів цієї моделі для успішних, та неуспішних студентів. Вибірка і методи дослідження. Вибірка – 156 осіб (125 жінок та 31 чоловіків) у віці від 17 до 26 років – студенти Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, Харківської державної академії фізичної культури, Харківського педагогічного ліцею № 4. За допомогою процедури множинного регресійного аналізу оцінювався сукупний (системний) вплив на завзятість в навчанні загальної завзятості (зафіксованої за допомогою GRIT-шкали), відчуження та вигоряння від навчання, життєстійкості, копінг-стратегій, чутливості до зворотного зв'язку, факторів Великої П'ятірки, диспозиційного оптимізму, академічної саморегуляції, прокрастинації і успішності. Оброблялися результати як для всій вибірці в цілому, так і окремо в групах успішних і неуспішних студентів. Залежної змінної у регресійному аналізі був показник завзятості у навчальній дії. Він вимірювався за допомогою авторського опитувальника М. Кузнєцова і О. Галати (2017). Результати. Найбільший вплив з боку діагностованих предикторів виявлено для групи студентів з низькою успішністю. Найменше число предикторів виявлено для групи студентів з високою успішністю. Найбільш впливовими виявилися когнітивний предиктор завзятості – чутливість до зворотного зв’язку та вольовий предиктор – завзятість за методикою Grit. Відсутність академічної прокрастинації є поведінковим чинником розвитку завзятості в успішних та неуспішних студентів. Відмінною характеристикою для формування оптимального рівня завзятості у групі з низькою успішністю є залежність завзятості від емоційно-вольових, поведінкових та особистісних предикторів. Висновки. Найбільш потужними предикторами навчальної завзятості виступають чутливість до зворотного зв’язку, емоційна стабільність, екстраверсія та добросовісність, ідентифікована регуляція навчальної діяльності та регуляція власним спонуканням, висока життєстійкість особистості, копінг стратегія направлена на вирішення задачі. Показниками які негативно впливають на навчальну завзятість та навчальні завзяті дії є академічна прокрастинація, зовнішня регуляція навчальної діяльності, копінг направлений на емоції, вигорання та відчуження від навчання.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Theoretical substantiation of the category "attitude" in psychology
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Kuznetsov, M.; Lozovyi, I.
    Relevance of problem. The problem of conceptualization of the category "attitude" is insufficiently studied in modern psychology, which requires determining the place of the concept "attitude" in the scientific terminological apparatus. The aim is to give a theoretical substantiation of the category "attitude" in psychology. Results. The concept of "attitude" was analyzed, showing its place among emotional, motivational, and regulative mental formations. It is underlined that psychologization of a category "attitude" was expressed in gradual filling of its intensional and emotional contents. The motivational-intentional content of attitudes is defined, which is manifested in their ability to reflect the quasineeds of a personality. It is shown that emotional attitude coordinates (synchronizes) cognitive, motivational, psychophysiological, subjective and motor aspects of human activity, thus providing an opportunity to solve any life task. It is defined, that in subjective relations of the person there is a "moment of an estimation", through them and with their help the bias of the person is expressed, that confirms emotional-value fulfillment of relations. Conclusions. Proceeding from the consideration of different scientific strategies of development of the concept "attitude", under the attitude we understand - an internal, phenomenal, active, integral, dynamic position of the personality to itself and the surrounding reality, fulfilled by emotional-evaluation connection and arising (actualized) on the basis of its life experience. Вступ. Проблема концептуалізації категорії «відношення» є недостатньо вивченою у сучасній психології, що вимагає визначення місця поняття «відношення» у науковому термінологічному апараті. Мета – дати теоретичне обґрунтування категорії «відношення» у психології. Результати. Здійснено аналіз поняття «відношення», показано його місце серед емоційних, мотиваційних та регулятивних психічних утворень. Підкреслено, що психологізація категорії «відношення» виразилася в поступовому наповненні її інтенційним та емоційним змістом. Визначено мотиваційно-інтенційний зміст відношень, що проявляється у їх здатності відображати квазіпотреби особистості. Показано, що емоційне відношення координує (синхронізує) когнітивні, мотиваційні, психофізіологічні, суб'єктивні й моторні аспекти діяльності людини, забезпечуючи тим самим можливість розв’язання якого-небудь життєвого завдання. Визначено, що у суб'єктивних відношеннях особистості присутній «момент оцінки», через них і за їх допомогою виражається упередженість людини, що підтверджує емоційно-ціннісне наповнення відношень. Висновки. Виходячи з розгляду різних наукових стратегій розробки поняття «відношення», під відношенням ми розуміємо – внутрішню, феноменальну, активну, інтегральну, динамічну позицію особистості до самої себе та оточуючої дійсності, що наповнена емоційно-оцінним зв’язком та виникає (актуалізується) на основі її життєвого досвіду.