Перегляд за Автор "Gordienko-Mytrofanova, I. V."

Зараз показано 1 - 2 з 2
  • Зображення мініатюри
    Документ
    HUMOR AS A COMPONENT OF LUDIC COMPETENCE
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2018-01-24) Gordienko-Mytrofanova, I. V.; Kobzeva, Yu. A.
    The article describes the sense of humor as one of the seven components of ludic competence according to the author’s original concept of ludic competence. Relying on the previous theoretical and empirical research works that dealt with the sense of humor to a varying degree, as well as on the results of their own psycholinguistic experiment, the authors define and describe the polar forms of humor, i.e. “tediousness” and “buffoonery” (poles of deficiency and excess), and the optimal form of its development, i.e. “philosophical humor”. “Real humorist” is determined as a ludic position that corresponds to “philosophical humor”. “A bore” and “a buffoon” are described as the polar forms of the “real humorist” ludic position. The polar forms of “philosophical humor” and those of the “real humorist” ludic position help to achieve a comprehensive and detailed description of the sense of humor as a component of ludic competence. У статті в рамках авторської концепції ігрової компетентності описаний один з семи її компонентів – почуття гумору. Спираючись на теоретичні та емпіричні дослідження вчених, предмет вивчення яких тією чи іншою мірою становило почуття гумору, а також на результати психолінгвістичного експерименту, проведеного автором, виділено й охарактеризовано полюсні форми почуття гумору – “занудство” й “блазенство” (полюсу недостатності й полюсу надмірності) та оптимальна форма його розвитку – “філософський гумор”. Відповідно “філософському гуморові» визначена ігрова позиція “справжній гуморист”. Виявлено та описано полюсні форми ігрової позиції “справжній гуморист” – “зануда” й “блазень гороховий”. Полюсні форми “філософського гумору” та ігрової позиції “справжній гуморист” дозволили отримати найбільш повне й змістовне уявлення щодо почуття гумору як компоненту ігрової компетентності. В статье в рамках авторской концепции игровой компетентности описан один из семи ее компонентов – чувство юмора. Опираясь на теоретические и эмпирические исследования ученых, чей предмет изучения в той или иной степени составляло чувство юмора, а также на результаты психолингвистического эксперимента, проведенного автором, выделены и охарактеризованы полюсные формы чувства юмора – «занудство» и «шутовство» (полюса недостаточности и полюса чрезмерности) и оптимальная форма его развития – «философский юмор». Соответственно «философскому юмору» определена игровая позиция «настоящий юморист». Выявлены и описаны полюсные формы игровой позиции «настоящий юморист» – «зануда» и «шут гороховый». Полюсные формы «философского юмора» и игровой позиции «настоящий юморист» позволили получить наиболее полное и содержательное представление о чувстве юмора как компоненте игровой компетентности.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Playful Competence : the Access Code to the Inner Resources
    (15th European Congress of Psychology (ECP), Amsterdam, 2017-07-11) Gordienko-Mytrofanova, I. V.; Kobzieva, Yu. A.
    The concept of ludic competence (playful competence), developed within the paradigm of culture-historic approach is presented. Ludic competence is formed alongside with the development of playfulness, which is a stable personality trait in the modern world of gamification. Playfulness reveals itself in the way how a person creatively adapts to the reality of their own “Self” (individual identity) and to the reality of the World (socialization), accepting this task as an exciting challenge. The components of playfulness as an integral personality trait are also the components of ludic competence. These are defined as “motivated abilities” that help individuals to achieve personally meaningful goals. In this case, the goal is to develop individual identity to the extent which ensures successful socialization, i.e. successful psychological functioning. The components of playfulness were revealed in the course of a psycholinguistic experiment, whose major stage is a free association experiment with “playfulness” as a stimulus word. The sample comprised 4,795 respondents. The following components were identified: “sensitivity”, “imagination”, “sense of humor”, “lightness”, “flirting” (as an intention to attract the attention of the opposite or one’s own sex), “mischievousness” (as a particular example of self-challenge), “fugue” (as provocative and/or eccentric behavior). Playfulness, thanks to imagination, enables us to see the world as a whole and the current situation in particular in the most comprehensive way, i.e. from within one’s Self as seen by the Other (sensitively), and solve it with a sense of humor, lightness and child-like spontaneity or, on the contrary, in a sophisticated and exquisite manner of an adult person (flirting), frequently in various forms of self-challenging, and sometimes in a bold and decisive fashion, walking “on the edge” of identity and socialization (fugue). The proposed concept of ludic competence is based, among other things, on the works containing empiric evidence about the connection between playfulness and positive psychological functioning. Представлено концепцію судової компетентності (грайливої ​​компетентності), розроблену в рамках парадигми культурно-історичного підходу. Лудична компетентність формується поряд з розвитком грайливості, що є стійкою рисою особистості в сучасному світі гейміфікації. Грайливість виявляється у тому, як людина творчо пристосовується до реальності власного «Я» (індивідуальної ідентичності) та до реальності Світу (соціалізація), сприймаючи це завдання як захоплююче завдання. Компоненти грайливості як невід’ємної риси особистості також є компонентами лудійної компетентності. Вони визначаються як «мотивовані здібності», які допомагають людям досягати особистісно значущих цілей. У цьому випадку метою є розвиток індивідуальної ідентичності в тій мірі, яка забезпечує успішну соціалізацію, тобто успішне психологічне функціонування. Складові грайливості були виявлені в ході психолінгвістичного експерименту, головним етапом якого є вільний експеримент асоціації з «грайливістю» як стимульним словом. Вибірка складала 4795 респондентів. Були визначені такі компоненти: «чутливість», «уява», «почуття гумору», «легкість», «загравання» (як намір привернути увагу протилежної чи власної статі), «огидність» (як конкретний приклад самовиклику), «фуга» (як провокаційна та / або ексцентрична поведінка). Грайливість, завдяки уяві, дозволяє нам бачити світ у цілому і, зокрема, сучасну ситуацію, найбільш комплексно, тобто зсередини власного «Я», як бачить Інший (чуйно), і вирішувати його з почуттям гумору, легкість і дитяча спонтанність або, навпаки, витончена і вишукана манера дорослої людини (флірту), часто в різних формах самовиклику, а іноді сміливо і рішуче, ходити «на край» ідентичності та соціалізації (фуга). Запропонована концепція лудистичної компетентності базується, серед іншого, на творах, що містять емпіричні докази про зв’язок грайливості та позитивного психологічного функціонування. Представлена ​​концепция судебной компетентности (игровой компетентности), разработанная в рамках парадигмы культурно-исторического подхода. Лудийная компетентность формируется вместе с развитием игривости, которая является устойчивой чертой личности в современном мире геймификации. Игривость проявляется в том, как человек творчески приспосабливается к реальности своего «Я» (индивидуальная идентичность) и к реальности Мира (социализация), принимая эту задачу как захватывающую задачу. Компоненты игривости как неотъемлемой черты личности также являются компонентами судебной компетентности. Они определяются как «мотивированные способности», которые помогают людям достичь личных значимых целей. В этом случае цель состоит в том, чтобы развить индивидуальную идентичность в той степени, которая обеспечивает успешную социализацию, то есть успешное психологическое функционирование. Компоненты игривости были выявлены в ходе психолингвистического эксперимента, основным этапом которого является эксперимент свободной ассоциации с игривостью в качестве стимулирующего слова. Выборка включала 4795 респондентов. Были определены следующие компоненты: «чувствительность», «воображение», «чувство юмора», «легкость», «флирт» (как намерение привлечь внимание противоположного или собственного пола), «озорство» (как частный пример самообвинения), «фуга» (как провокационное и / или эксцентричное поведение). Благодаря воображению игривость позволяет нам видеть мир в целом и текущую ситуацию в частности самым всесторонним образом, то есть изнутри своего Я, воспринимаемого Другим (чутко), и решать его с чувством юмора, легкость и детская спонтанность или, наоборот, в изощренной и изысканной манере взрослого человека (флирт), часто в различных формах самообороны, а иногда смелым и решительным образом, ходьба «на краю» идентичности и социализации (фуга). Предлагаемая концепция судебной компетентности основана, среди прочего, на работах, содержащих эмпирические данные о связи между игривостью и позитивным психологическим функционированием.