Перегляд за Автор "Borzenkova, I."

Зараз показано 1 - 1 з 1
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Morphological features of the uterus in women at different time intervals of the postmortem period as diagnostic criteria for establishing the postmortem interval
    (Wydawnictwo ALUNA, 2021) Olkhovsky, V.; Grygorian, E.; Myroshnychenko, M.; Kozlov, S.; Suloiev, K.; Polianskyi, A.; Kaplunovskyi, P.; Fedulenkova, Y.; Borzenkova, I.
    The aim is to identify the morphological features of the uterus layers in women at different time intervals of the postmortem period as diagnostic criteria for establishing the postmortem interval. Materials and methods: In the study we used surgical and autopsy material – uterine tissue fragments. All materials were divided into two groups. The 1st group (G 1) included surgical material from women (n=6) who underwent removal of the uterus, or uterus with the appendages due to leiomyoma, uterine prolapse. The 2nd group (G 2) included autopsy material from 42 women with known causes of death and postmortem period (from 24 to 48 hours – 6 cases, from 49 to 72 hours – 7 cases, from 73 to 96 hours – 8 cases, from 97 to 120 hours – 6 cases, from 121 to 144 hours – 8 cases, more than 144 hours – 7 cases). Histological and immunohistochemical study methods were used. Results: A comprehensive morphological study of the women uterus revealed a time-dependent increase of postmortem changes in this organ linked with the increase of postmortem period. In cases of postmortem period duration up to 144 hours, the structural elements of the uterine layers were identified. In cases where the duration of the postmortem period was more than 145 hours, microscopically the uterus was represented by eosinophilic fibrous or dusty masses, the histogenesis of which could not be determined. The processes of autolysis occurred more intensely and faster in the mucous membrane of the uterus, in comparison with the muscular and serous membranes, and in the vessels – in their inner membrane, in comparison with the middle and outer membranes. Autolytic changes in the muscular membrane of the uterus and vascular walls occurred more intensely in muscle fibers compared to connective tissue fibers. Conclusions: The histological and immunohistochemical features of the women uterus at different postmortem periods have a certain forensic medical significance and can be used for establishing the postmortem interval. The aim is to identify the morphological features of the uterus layers in women at different time intervals of the postmortem period as diagnostic criteria for establishing the postmortem interval. Materials and methods: In the study we used surgical and autopsy material – uterine tissue fragments. All materials were divided into two groups. The 1st group (G 1) included surgical material from women (n=6) who underwent removal of the uterus, or uterus with the appendages due to leiomyoma, uterine prolapse. The 2nd group (G 2) included autopsy material from 42 women with known causes of death and postmortem period (from 24 to 48 hours – 6 cases, from 49 to 72 hours – 7 cases, from 73 to 96 hours – 8 cases, from 97 to 120 hours – 6 cases, from 121 to 144 hours – 8 cases, more than 144 hours – 7 cases). Histological and immunohistochemical study methods were used. Results: A comprehensive morphological study of the women uterus revealed a time-dependent increase of postmortem changes in this organ linked with the increase of postmortem period. In cases of postmortem period duration up to 144 hours, the structural elements of the uterine layers were identified. In cases where the duration of the postmortem period was more than 145 hours, microscopically the uterus was represented by eosinophilic fibrous or dusty masses, the histogenesis of which could not be determined. The processes of autolysis occurred more intensely and faster in the mucous membrane of the uterus, in comparison with the muscular and serous membranes, and in the vessels – in their inner membrane, in comparison with the middle and outer membranes. Autolytic changes in the muscular membrane of the uterus and vascular walls occurred more intensely in muscle fibers compared to connective tissue fibers. Conclusions: The histological and immunohistochemical features of the women uterus at different postmortem periods have a certain forensic medical significance and can be used for establishing the postmortem interval. Метою є виявлення морфологічних особливостей шарів матки у жінок на різних проміжках часу посмертного періоду як діагностичних критеріїв встановлення посмертного інтервалу. Матеріали та методи: При дослідженні використовували хірургічний та розтин матеріал – фрагменти тканини матки. Усі матеріали були поділені на дві групи. До 1 групи (G 1) увійшов хірургічний матеріал від жінок (n=6), яким видалили матку або матку з придатками внаслідок лейоміоми, випадання матки. До 2 групи (G 2) увійшли матеріали розтину 42 жінок з відомими причинами смерті та посмертним періодом (з 24 до 48 годин – 6 випадків, з 49 до 72 годин – 7 випадків, з 73 до 96 годин – 8 випадків, від з 97 до 120 годин – 6 випадків, з 121 до 144 години – 8 випадків, понад 144 години – 7 випадків). Використовували гістологічний та імуногістохімічний методи дослідження. Результати: Комплексне морфологічне дослідження жіночої матки виявило залежне від часу збільшення посмертних змін у цьому органі, пов’язане із збільшенням посмертного періоду. У випадках тривалості посмертного періоду до 144 годин виявляли структурні елементи шарів матки. У випадках, коли тривалість патологоанатомічного періоду становила більше 145 годин, мікроскопічно матка була представлена ​​еозинофільними фіброзними або пилоподібними утвореннями, гістогенез яких встановити не вдалося. У слизовій оболонці матки, порівняно з м’язовою та серозною оболонками, процеси аутолізу відбувалися інтенсивніше та швидше, а в судинах – у внутрішній, порівняно із середньою та зовнішньою оболонками. Аутолітичні зміни м’язової оболонки матки та судинних стінок відбувалися інтенсивніше в м’язових волокнах порівняно з волокнами сполучної тканини. Висновки. Гістологічні та імуногістохімічні ознаки жіночої матки в різні посмертні періоди мають певне судово-медичне значення і можуть бути використані для встановлення посмертного інтервалу. Метою є виявлення морфологічних особливостей шарів матки у жінок на різних проміжках часу посмертного періоду як діагностичних критеріїв встановлення посмертного інтервалу. Матеріали та методи: При дослідженні використовували хірургічний та розтин матеріал – фрагменти тканини матки. Усі матеріали були поділені на дві групи. До 1 групи (G 1) увійшов хірургічний матеріал від жінок (n=6), яким видалили матку або матку з придатками внаслідок лейоміоми, випадання матки. До 2 групи (G 2) увійшли матеріали розтину 42 жінок з відомими причинами смерті та посмертним періодом (з 24 до 48 годин – 6 випадків, з 49 до 72 годин – 7 випадків, з 73 до 96 годин – 8 випадків, від з 97 до 120 годин – 6 випадків, з 121 до 144 години – 8 випадків, понад 144 години – 7 випадків). Використовували гістологічний та імуногістохімічний методи дослідження. Результати: Комплексне морфологічне дослідження жіночої матки виявило залежне від часу збільшення посмертних змін у цьому органі, пов’язане із збільшенням посмертного періоду. У випадках тривалості посмертного періоду до 144 годин виявляли структурні елементи шарів матки. У випадках, коли тривалість патологоанатомічного періоду становила більше 145 годин, мікроскопічно матка була представлена ​​еозинофільними фіброзними або пилоподібними утвореннями, гістогенез яких встановити не вдалося. У слизовій оболонці матки, порівняно з м’язовою та серозною оболонками, процеси аутолізу відбувалися інтенсивніше та швидше, а в судинах – у внутрішній, порівняно із середньою та зовнішньою оболонками. Аутолітичні зміни м’язової оболонки матки та судинних стінок відбувалися інтенсивніше в м’язових волокнах порівняно з волокнами сполучної тканини. Висновки. Гістологічні та імуногістохімічні ознаки жіночої матки в різні посмертні періоди мають певне судово-медичне значення і можуть бути використані для встановлення посмертного інтервалу. Цель - выявить морфологические особенности слоев матки у женщин в разные сроки патологоанатомического периода как диагностические критерии установления патологоанатомического интервала. Материалы и методы: В исследовании использовали операционный и аутопсийный материал – фрагменты тканей матки. Все материалы были разделены на две группы. В 1-ю группу (Г 1) включен операционный материал от женщин (n=6), перенесших удаление матки или матки с придатками по причине лейомиомы, опущения матки. Во 2-ю группу (Г 2) был включен аутопсийный материал 42 женщин с известными причинами смерти и патологоанатомическим периодом (от 24 до 48 часов – 6 случаев, от 49 до 72 часов – 7 случаев, от 73 до 96 часов – 8 случаев, от от 97 до 120 часов – 6 случаев, с 121 до 144 часов – 8 случаев, свыше 144 часов – 7 случаев). Использовали гистологический и иммуногистохимический методы исследования. Результаты. Комплексное морфологическое исследование матки женщин выявило во времени нарастание патологоанатомических изменений в этом органе, связанное с увеличением патологоанатомического периода. При длительности патологоанатомического периода до 144 часов идентифицировали структурные элементы слоев матки. В случаях, когда продолжительность патологоанатомического периода составляла более 145 часов, микроскопически матка была представлена ​​эозинофильными фиброзными или пылевидными массами, гистогенез которых определить не удалось. Процессы аутолиза происходили интенсивнее и быстрее в слизистой оболочке матки, по сравнению с мышечной и серозной оболочками, а в сосудах - во внутренней их оболочке, по сравнению со средней и наружной оболочками. Аутолитические изменения в мышечной оболочке матки и стенках сосудов происходили более интенсивно в мышечных волокнах по сравнению с волокнами соединительной ткани. Выводы. Гистологические и иммуногистохимические особенности матки женщин в разные посмертные сроки имеют определенное судебно-медицинское значение и могут быть использованы для установления посмертного интервала.