Перегляд за Автор "Паульс, В. О."
Зараз показано 1 - 6 з 6
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументПоєднання мелодії та символу у вірші "Забуття" Стюарта Мерріля(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020-04-09) Паульс, В. О.У статті порушено тему поєднання мелодії та символу у вірші «Забуття» Стюарта Мерріля. У творчості всіх символістів (С. Мерріля, Р. Ґіля, Г. Кана, П. Кийяра, А. де Реньє, А. Жіда, П. Клоделя та інших), які «пройшли» через Маллармевський літературний салон, відчуваються «уроки», які їм давав метр французького символізму. Всі вони дотримувалися найважливіших ціннісних орієнтирів напряму (світ пізнається через природу, музику; символ – це «місточок» між двома світами), ніхто з них не зрадив основним традиціям символізму, але в той самий час відчувається авторська індивідуальність. В статье затронута тема сочетания мелодии и символа в стихотворении «Забвение» Стюарта Меррилла. В творчестве всех символистов (С. Меррил, Р. Ґиля, Г. Кана, П. Кийяра, А. де Ренье, А. Жида, П. Клоделя и других), которые «прошли» через Маллармевський литературный салон, ощущаются «уроки», которые им давал метр французского символизма. все они придерживались важнейших ценностных ориентиров направления (мир познается через природу, музыку; символ – это «мостик» между двумя мирами), никто из них не изменил основным традициям символизма, но в то же время чувствуется авторская индивидуальность. This article deals with the combination of melody and symbol in the poem Oblivion by Stuart Merrill. In the works of all symbolists (S. Merrill, R. Ґ., H. Kahn, P. Kiyar, A. de Rainier, A. Gide, P. Claudel and others) who "passed through" the Mallarmé literary salon, one can feel the "lessons" that the French symbolist metre gave them. all of them adhered to the major value orientations of the movement (the world is known through nature, music; a symbol is a "bridge" between two worlds), None of them betrayed the basic traditions of Symbolism, but at the same time one can feel the author's individuality.
- ДокументСимвол Кохання крізь призму ідеї весни у вірші Стюарта Мерріля "Пісня"(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Паульс, В. О.В тезах надано аналіз вірша французького поета Стюарта Мерілля "Пісня". В тезисах дан анализ стихотворения французского поэта Стюарта Меррилля "Песня". The abstracts provide an analysis of the poem "Song" by the French poet Stuart Merrill.
- ДокументСИСТЕМНІ ПЕРЕДУМОВИ ЕКСПЛІТИВНОГО ЗАПЕРЕЧЕННЯ (НА МАТЕРІАЛІ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ)(ГІІМ ДВНЗ «ДДПУ», 2016-05-12) Паульс, В. О.Робота присвячена висвітленню природи поняття ne explétif у французькій мові. Автором наводяться різні позиції французьких науковців, щодо розуміння сутності поняття. Увага приділяється тому факту, що негативна частка ne є лише носієм ідеї заперечення і, на відміну від трансцендентного заперечення, не показує завершеність процесу негації. Підбиваючи підсумки, автор стверджує, що саме концепція ментального кінетизму, висунута Г. Гійомом, дозволяє розглядати етапи формування експлітивного заперечення, реконструюючи кінетизм негативної ідеї від мовлення до мови. Работа посвящена раскрытию природы понятия ne explétif во французском языке. Автор представляет разные позиции французских ученых толкования сущности понятия. Внимание уделяется тому факту, что отрицательная частица ne является всего лишь носителем идеи отрицания и, в отличие от трансцендентного отрицания, не показывает завершенность процесса негации. Подводя итоги, автор утверждает, что именно концепция ментального кинетизма, выдвинутая Г. Гийомом, позволяет рассматривать этапы формирования эксплетивного отрицания путем реконструкции кинетизма отрицательной идеи от речи к языку. The work is devoted to revealing of the nature of the concept of ne explétif in the French language. The author presents various points of view of French scientists on the understanding of the concept. They pay much attention to the fact that the negative particle ne is only a carrier of the idea of negation and, on the contrary to the transcendental negation, it doesn’t point to the accomplishment of the process of negation. Summing up, the author affirms that namely the concept of the mental cinetisme, proposed by G. Guillaume, lets to observe the stages of the formation of the expletive negation due to the reconstruction of the cinetisme of the negative idea from speech to language.
- ДокументІдея Кохання крізь призму естетики природи в вірші «Пісня» Стюарта Мерріля(Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019) Паульс, В. О.Франкофонний поет Стюарт Мерріль (1863-1915) є представником «молодого покоління» символістів. На ряду з Р. Ґілєм, А. де Реньє, П. Кіяром і іншими він продовжив розвиток літературного напряму, підхопивши його на вершині популярності, й значуще збагатив його. Вірш «Пісня» (1887) було написано в період пошуку поетом свого стилю, тому відмічаємо, що в творі авторська індивідуальність ще не домінує над основними символістськими канонами. Весна, пробудження природи після зими і її поденне відновлення – основна тема вірша. Робимо припущення, що автор бачив схожість природних змін із хвилюючими моментами у житті людини, коли легка симпатія перероджується в палке кохання. Проте, він не говорить про це відкрито, напряму, а «ховає» головну ідею під чисельними символами. Дешифрування «зриває» символістську оболонку та «оголює» ідею кожного символу окремо та ідею твору загалом. Свого часу зв’язок між знаком і наміром вивчав французький лінгвіст і філолог Гюстав Гійом. Він запровадив метод психосистематики, згідно якому науковець подумки проходить шлях назад від видимого фізичного до невидимого абстрактного. Щодо музичності та звучанню, саме метафори створюють мелодійність тексту: на початку вірша темп нежвавий, але поступово він робиться більш ритмічним і динамічним. Франкоязычный поэт Стюарт Мерриль (1863–1915) является представителем «молодого поколения» символистов. К ряду с Р. Гилем, А. де Ренье, П. Кьяром и другими, подхватив литературное направление на вершине его популярности, он продлил его существование и значительно обогатил его своими работами. Стихотворение «Песня» (1887) было написано в период поиска поэтом своего стиля, поэтому следует отметить, что в произведении авторская индивидуальность еще не доминирует над основными символистскими канонами. Весна, пробуждение природы после зими и ее восстановление день за днем – вот основная тема стихотворения. Предполагаем, что автор заметил сходство природных изменений и волнительных моментов в жизни человека, когда легкая симпатия перерождается в страстную любовь. Свою догадку он не высказывает в открытую, а скрывает главную идею под многочисленными символами. Дешифровка «срывает» символистскую оболочку и «оголяет» идею каждого символа по отдельности, так же как и общую идею произведения. В свое время связь между знаком и намерением изучал французский лингвист и филолог Гюстав Гийом. Он ввел метод психосистематики, согласно которому исследователь мысленно проходит путь назад от видимого физического до невидимого абстрактного. Что касается музыкальности и звучанию, именно метафоры создают мелодичность текста: сначала, темп неторопливый, но постепенно он становится ритмичнее и динамичнее. Francophone poet Stuart Merrill (1863–1915) is a representative of the “young generation” of symbolists. Alongside R. Ghil, H. de Regnier, P. Quillard and others the poet continued developing the poetic movement having picked it up on the top of its fame and therefore signifi cantly enriched it. The poem “Song” (1887) was written at the period of seeking the personal style and poet’s self-identifi cation, so it is noticed that in the poem the author’s identity still does not dominate basic symbolistic canons. Spring, awakening of the nature after winter and its daily restoration form the main theme of the poem. Although, it is supposed that the author saw the resemblance between natural changes and thrilling moments in somebody’s life when light sympathy develops into passionate love. However, S. Merrill did not express it directly, but he “hid” the point behind numerous symbols. Deciphering “tears off ” the symbolistic cover and “bares” the idea of each separate symbol as well as the main idea of the work. Those days the link between a sign and an intention was studied by French linguist and philologist Gustave Guillaume. He introduced the method of psychosystematic according to which a scientist mentally tracks back the way from visible and physical to invisible and abstract. As for musicality and sounding, namely metaphors make the melody of the text, at the beginning of the poem the tempo is unhurried, but it is gradually becoming more rhythmic and dynamic.
- ДокументІМАНЕНТНЕ ЗАПЕРЕЧЕННЯ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ(Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, 2016-11-21) Паульс, В. О.Стаття присвячена висвітленню проблеми вивчення іманентного заперечення у французькій мові. Визначено сутність цього поняття з точки зору дихотомії мова – мовлення. Заперечна частка ne, сама по собі, є лише носієм ідеї заперечення, тоді як разом з постпредикативною заперечною часткою (pas/plus/jamais й іншими) вона утворює повне або трансцендентне заперечення. Відмінність іманентного і трансцендентного заперечень подано в аспекті положення теорії ментального кінетизму Г. Гійома. Стаття присвячена висвітленню проблеми вивчення іманентного заперечення у французькій мові. Визначено сутність цього поняття з точки зору дихотомії мова – мовлення. Заперечна частка ne, сама по собі, є лише носієм ідеї заперечення, тоді як разом з постпредикативною заперечною часткою (pas/plus/jamais й іншими) вона утворює повне або трансцендентне заперечення. Відмінність іманентного і трансцендентного заперечень подано в аспекті положення теорії ментального кінетизму Г. Гійома. The article is devoted to the elucidation of the problem of studying of the immanent negation in the French language. The nature of the concept is defined in the limits of the principle of the dichotomy of language and speech. The negative particle ne by itself is exclusively a carrier of the idea of negation, while in a pair with the post predicate negative particle (pas/plus/jamais/etc) it forms a full or, in other words, the transcendental negation. The differentiation of the immanent and transcendental negations is presented in the aspect of the concept of the theory of the mental cinetisme of G. Guillaume.
- ДокументІНСТРУМЕНТАЛІЗМ РЕНЕ ГІЛЯ В ПЕРІОД РОЗКВІТУ СИМВОЛІЗМА: ІДЕЇ ТА РЕАЛІЇ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021-04-02) Паульс, В. О.До сьогодні постать французького поета Рене Ґіля (1862-1925) залишається переважно однобічно критикованою. Вивчення численних джерел (Acquisto, Bobillot, Dubrovkin та ін.) дозволяє зробити висновок, що Р. Ґіль не зробив значного внеску у французький символізм, а його намір розвивати інструменталізм на піку поширення літературного руху зараз не може розглядатися всерйоз як його особисте досягнення. Хоча, чи правильно, з точки зору наукової точності, нехтувати авторськими студіями, віршами, теорією інструменталізму, згідно з якою не обов'язково слово є символом, його може виражати або голосна, або приголосна, або певні звуки, школою, яку заснував поет, колом однодумців, які підтримували його ідеї, бо вони здавалися їм ближчими, ніж ідеї символістів, - питання, яке ставиться під сумнів і вирішується в рамках цього дослідження. Зрозуміло, що теорія інструменталізму не була абсолютно новаторською для того часу, але, протиставивши її символізму, звинувативши майстрів і "молоде" покоління літературної течії у спрощенні оригінальної складної французької мови, прирівнявши символи до цілих слів, Р. Гіль зміг широко заявити про себе та своє нетипове бачення літератури, мови, функцій поезії і, незважаючи на негативне ставлення з боку більшості літературних представників, своєю творчістю поет безумовно вплинув на творчість Стюарта Меріме (1863-1915), П'єра Кійяра (1864-1912), Еміля Верхарна (1855-1916), Альберта Мокеля (1866-1945), Валерія Брюсова (1873-1924) та інших. Up to the present the figure of French poet René Ghil (1862-1925) remains mainly one-side criticized. Having studied numerous resources (Acquisto, Bobillot, Dubrovkin, etc) one concludes that R. Ghil did not contribute significantly to French symbolism and his intention to develop instrumentalism at the peak of broadspreading literary movement now can not be treated seriously as his personal achievement. Although, whether, from the point of scientific exactness, it is correct to neglect author’s studios, poems, theory of instrumentalism according to which not necessarily a word is a symbol, it can be expressed by either a vowel, or a consonant, or certain sounds, school that the poet founded, the circle of soulmates who supported his ideas, because they seemed closer to them that those of symbolists is doubted and is being resolved within this research. It is clear that the theory of instrumentalism was not totally innovative for that period, but having opposed it to symbolism, blamed masters and the ‘young’ generation of literary movement for simplifying the original complicated French language, equalizing symbols to whole words R.Ghil could widely introduce himself and his untypical vision of literature, language, functions of poetry and, despite the negative attitude from the majority of literary representatives, with his works the poet definitely influenced oevres by Stuart Merrill (1863-1915), Pierre Quillard (1864-1912), Emile Verhaeren (1855-1916), Albert Mockel (1866-1945), Valery Bryusov (1873-1924) and others.