Перегляд за Автор "Каплун, С. О."

Зараз показано 1 - 3 з 3
  • Зображення мініатюри
    Документ
    «ДЕКЛАРАЦІЯ БЕЗПЕКИ ШКІЛ»: ШЛЯХИ ВПРОВАДЖЕННЯ В СИСТЕМУ ОСВІТИ УКРАЇНИ
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Трубавіна, І. М.; Рибалко, Л. С.; Каплун, С. О.
    Актуальність дослідження пов’язана з існуванням військового конфлікту між Росією та Україною на Сході, який впливає на реалізацію права дітей на освіту, їх безпеку. Декларація безпеки шкіл вимагає надання конкретних рекомендацій щодо її впровадження і реалізації. Тому необхідною є розробка наукових підходів і конкретних шляхів реалізації Декларації в системі освіти України, враховуючи при цьому існуючі зарубіжні розробки та інтегруючи їх на рівні закладу освіти, громади, регіону, країни. Проведений теоретичний аналіз існуючих досліджень розкриває лише окремі напрями впровадження Декларації безпеки шкіл, дослідження не стосуються прямо військового конфлікту, системи освіти, роботи педагогічних працівників в умовах конфлікту для реалізації права дітей на освіту і забезпечення їх безпеки. Метою статті є визначення наукових підходів і шляхів реалізації Декларації безпеки шкіл в практичній роботі педагогічних працівників закладів освіти. Нами було в якості методології дослідження обрано гносеологічний, прагматичний, проблемно-орієнтований наукові підходи, дитиноцентризм, які скеровували дослідження на з’ясування шляхів впровадження Декларації безпеки шкіл в заклади освіти України. Визначено, що науковими підходами в теорії педагогіки, які можуть стати основою для системної протидії небезпеці в освіті для дітей силами педагогічних працівників є: миробудівництво і педагогіка ненасилля, допомога для самодопомоги як самозахист і навчання безпечній поведінці дітей, ризико-орієнтований підхід, освіта, чуттєва до конфлікту. Кожен з цих підходів має різні функції і шляхи реалізації на практиці: 1) миробудівництво і педагогіка ненасилля: як школи, дружні до дитини; щасливе освітнє середовище, універсальний дизайн; медіація, служби посередництва; технології педагогіки ненасилля; миробудівна позиція педагогів; робота з батьками щодо допомоги в забезпеченні безпеки шкіл; профілактика і протидія буллінгу в школах; 2) допомога для самодопомоги як самозахист і безпечна поведінка; критичне мислення і вміння прийняття рішень; навчання поведінці в конфлікті, протидії маніпуляціям; 3) ризико-орієнтований підхід як паспорт безпеки закладу освіти; навчання визначенню ризиків і небезпек для дітей з урахуванням контексту і динаміки конфлікту; заходи щодо охорони території, попередження небезпек, усунення ризиків для дітей тощо; 4) освіта, чуттєва до конфлікту як стандарти і стратегії її впровадження. The relevance of the study is related to the existence of military conflict between Russia and Ukraine, which affects the realization of the right of children to education and their safety. The Declaration of School Safety requires specific guidance on its implementation and realization. Therefore, it is necessary to develop scientific approaches and ways of implementing the Declaration in the education system of Ukraine, taking into account the existing developments and integrating them into the education system at the level of the educational establishment, community, region, and country. Conducted theoretical analysis of existing research reveals only some areas of implementation of the Declaration of School Safety, the studies do not directly relate to the military conflict, the education system, the work of pedagogical workers in the conflict to realize the right of children to education and ensure their safety. The purpose of the article is to determine the scientific approaches and ways of implementing the Declaration of School Safety in the practical work of the pedagogical staff of educational institutions. We have chosen epistemological, pragmatic, problem-oriented scientific approaches, child-centrism as the research methodology, which has directed research to find out ways to implement the Declaration of School Safety in Ukrainian educational institutions. It is determined that the scientific approaches in the theory of pedagogy, which can be the basis for systematic counteracting the dangers in education for children by pedagogical workers are: peace building and pedagogy of nonviolence, assistance for self-help as self-defense and teaching safe behavior of children, risk-taking, risk-taking before the conflict. Each of these approaches has different functions and ways of putting it into practice: 1) peace building and non-violence pedagogy: as child-friendly schools; happy educational environment, universal design; mediation, mediation services; technologies of pedagogy of non-violence; peace building position of teachers; working with parents to help with school safety; prevention and counteraction of bullying in schools; 2) self-help assistance as self-defense and safe behavior; critical thinking and decision-making skills; training in conflict behavior, counteracting manipulation. 3) the risk-oriented approach as a passport of the educational institution; training in identifying risks and dangers for children, taking into account the context and dynamics of the conflict; territory protection measures, hazard prevention, risk elimination for children and more. 4) education that is sensitive to conflict as standards and strategies for its implementation.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    КОМПЛЕКС УМОВ ЗАСТОСУВАННЯ ТРЕНІНГУ ЯК ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
    (Plateforme scientifique européenne, 2019-11-29) Трубавіна, І. М.; Каплун, С. О.
    В статті визначено поняття тренінгу як форми організації навчання, доведено, що тренінг може бути формою організації навчання в формальній освіті, закладах вищої освіти за виконання комплексу умов викладачем і студентами, адміністрацією закладу: організаційних, технічних, фінансових, педагогічних і дидактичних. В статье определено понятие тренинга как формы организации обучения, доказано, что тренинг может быть формой организации обучения в формальном образовании, учреждениях высшего образования при условии выполнения комплекса условий преподавателем и студентами, администрацией заведения: организационных, технических, финансовых, педагогических и дидактических. The article defines the concept of training as a form of organization of training, it is proved that training can be a form of organization of training in formal education, institutions of higher education, subject to a set of conditions by the teacher and students, the administration of the institution: organizational, technical, financial, pedagogical and didactic.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    СУБ’ЄКТНІСТЬ СТУДЕНТІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА УМОВА ФОРМУВАННЯ ЇХ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ В НАВЧАННІ
    (Національна Академія Наук Азербайджана, Інститут філософії (Азербайджан), Академія мистецтв у Банській Бистриці (Словаччина), Ужгородський національний університет, Херсонський факультет Одеського державного університету внутрішніх справ, 2019-10-25) Трубавіна, І. М.; Каплун, С. О.
    Мета дослідження – обґрунтувати суб’єктність студентів як педагогічну умову формування їх пізнавальної самостійності в навчанні закладах вищої освіти. Методологія дослідження передбачає використання основ загальної педагогіки щодо формування пізнавальної самостійності, педагогіки вищої школи, компетентнісного підходу, а також філософських та загальнонаукових підходів до розуміння понять. Автори використовували також системний, діяльнісний, соціально-педагогічний підходи до педагогічних понять і явищ, методи теоретичного аналізу наукових джерел, методами узагальнення, синтезу, застосовували класифікацію способів і шляхів формування пізнавальної самостійності. Наукова новизна статті полягає у виявленні взаємовпливу і взаємозв’язків між пізнавальною самостійністю студентів та їх суб’єктністю, обґрунтуванні суб’єктності як педагогічної умови формування пізнавальної самостійності, виявленні способів формування пізнавальної самостійності студентів через суб’єктність. Висновки. Визначено, що суб’єктність є педагогічною умовою формування пізнавальної самостійності студентів. Суб’єктна людина самостійна в будь-яких видах діяльності. Формування пізнавальної самостійності можливе через активні методи і форми навчання, через забезпечення суб’єктності студентів на 3 рівнях, кожен з яких має свої способи реалізації: суспільний; у системі всієї вищої освіти країни, в системі окремого закладу вищої освіти. Шляхами формування пізнавальної самостійності є: оновлення змісту вищої освіти: через нові навчальні дисципліни (теорія прийняття рішень, основи демократії в освіті, формування життєвих і загальнонавчальних вмінь); звернення до ресурсів позааудиторної роботи; забезпечення участі студентів в освітньому процесі як рівних викладачам та адміністрації. Цель исследования - обосновать субъектность студентов как педагогическое условие формирования их познавательной самостоятельности в обучении учреждениях высшего образования. Методология исследования предполагает использование основ общей педагогики по формированию познавательной самостоятельности, педагогики высшей школы, компетентностного подхода, а также философских и общенаучных подходов к пониманию понятий. Авторы использовали также системный, деятельностный, социально-педагогический подходы к педагогических понятий и явлений, методы теоретического анализа научных источников, методами обобщения, синтеза, применяли классификацию способов и путей формирования познавательной самостоятельности. Научная новизна статьи заключается в выявлении взаимовлияния и взаимосвязей между познавательной самостоятельностью студентов и их субъектностью, обосновании субъектности как педагогического условия формирования познавательной самостоятельности, выявлении способов формирования познавательной самостоятельности студентов через субъектность. Выводы. Определено, что субъектность является педагогическим условием формирования познавательной самостоятельности студентов. Субъектная человек самостоятельный в любых видах деятельности. Формирование познавательной самостоятельности возможно через активные методы и формы обучения, путем обеспечения субъектности студентов на 3 уровнях, каждый из которых имеет свои способы реализации: общественный; в системе всего высшего образования страны, в системе отдельного учреждения высшего образования. Путями формирования познавательной самостоятельности являются: обновление содержания высшего образования: через новые учебные дисциплины (теория принятия решений, основы демократии в образовании, формирование жизненных и общеучебных умений) обращение к ресурсам внеаудиторной работы; обеспечение участия студентов в образовательном процессе как равных преподавателям и администрации. The purpose of the research is to substantiate student subjectivity as a pedagogical condition for the formation of their cognitive autonomy while studying in higher educational institutions. The methodology of the research involves using the foundations of general pedagogy for the formation of cognitive autonomy, higher school pedagogy, competency-based approach as, well philosophical and general scientifi c approaches to understanding the concepts. The authors also used systematic, activity, social and pedagogical approaches to pedagogical concepts and phenomena, methods of theoretical analysis of scientifi c sources, methods of generalization, synthesis, applied classifi cation of ways and ways of formation of cognitive independence. The scientifi c novelty of the article is in identifying mutual infl uence and interrelations between students’ cognitive autonomy and their subjectivity, substantiating the subjectivity as a pedagogical condition for student cognitive autonomy formation, identifying the ways of students cognitive autonomy formation through subjectivity. Conclusions. It is determined that subjectivity is a pedagogical condition for student cognitive autonomy formation. The subject person is independent in doing any kinds of activities. The formation of cognitive autonomy is possible through active methods and forms of learning, by ensuring students’ subjectivity at 3 levels, each of which has its own ways of realization. The levels are: a public level, a system of a country’s higher education system, a system of a higher educational institution. The ways of forming cognitive independence are: updating the content of higher education: new disciplines (decision theory, foundations of democracy in education, formation of life and general educational skills); access to resources of out-of-class work; ensuring the participation of students in the educational process as equal teachers and administration.