DSpace HNPU :: Перегляд за Автор "Ждан, М. Д."

Перегляд за Автор "Ждан, М. Д."

Зараз показано 1 - 19 з 19

ВТІЛЕННЯ ПРИНЦИПУ СВОБОДИ ПРАЦІ У ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ НАУКОВОПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Шабанов, Р. І.; Ждан, М. Д.
Автори висвітлюють специфіку втілення принципу свободи праці у правовому регулюванні дистанційної роботи науково-педагогічних працівників через призму досвіду України та Європейського Союзу. Вказується, що дистанційна робота науковопедагогічних працівників тісно пов’язана із принципом свободи волі в трудовому праві, адже трансформації, що відбуваються у вітчизняній системі освіти і у суспільстві в цілому передбачають здійснення трудової функції науково-педагогічними працівниками із систематичним застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій. На переконання авторів, це вимагає відповідної трансформації у підходах до правового регулювання трудових відносинах стосовно врахування волевиявлення науково-педагогічних працівників при переведенні на дистанційну роботу. Автори підкреслюють, що у даній ситуації неврегульованими вітчизняним законодавцем залишаються декілька напрямків. По-перше, у трудовому законодавстві та у законодавстві про освіту не визначається, яку частину робочого часу працівник має бути залученим до дистанційного навчання, щоб його можна було кваліфікувати в якості дистанційного працівника. По-друге, чинне українське трудове законодавство дозволяє роботодавцю у невиправдано широкому переліку випадків переводити на дистанційну роботу працівників без їх згоди. Для виправленнях окреслених прогалин пропонується у ст. 60-2 КЗпП України закріпити положення, що дистанційним вважається працівник, який працює поза робочих приміщень роботодавця із використанням інформаційно-комунікаційних технологій більше 70 % від загального місячного обсягу робочого часу. Вважаємо, що у ст. 60-2 КЗпП України необхідно відобразити положення, що переведення працівника на дистанційну роботу без його згоди можливе лише у випадку запровадження надзвичайного або воєнного стану. The authors highlights the specifics of the implementation of the principle of freedom of labor in the legal regulation of remote work of scientific and pedagogical employees through the prism of the experience of Ukraine and the European Union. The authors points out that remote work of scientific and pedagogical employees is closely related to the principle of freedom of will in labor law, because the transformations taking place in the domestic education system and in society as a whole provide for the implementation of the labor function by scientific and pedagogical employees with the systematic use of information and communication technologies. In the opinion of the authors, this requires a corresponding transformation in approaches to the legal regulation of labor relations in relation to taking into account the will of scientific and pedagogical employees when they are transferring to remote work. The authors emphasizes that in this situation several directions remain unregulated by the domestic legislator. First, the labor legislation and the education legislation do not define what part of the working time an employee must be involved in distance learning in order to be qualified as a remote worker. Secondly, the current Ukrainian labor legislation allows the employer in an unreasonably wide list of cases to transfer employees to remote work without their consent. To correct the gaps outlined by the author, it is proposed in Art. 60-2 of the Labor Code of Ukraine to establish the provision that an employee who works outside the employer’s premises using information and communication technologies for more than 70% of the total monthly amount of working time is considered as remote. The authors believes that in Art. 60-2 of the Labor Code of Ukraine, it is necessary to reflect the provision that the transfer of an employee to remote work without his consent is possible only in the event of the introduction of a state of emergency or martial law.
ДОГОВІР ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ В СИСТЕМІ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ: НОВЕЛИ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Шабанов, Р. І.; Ждан, М. Д.
Автори досліджують договір фінансового лізингу в системі господарсько-правових договорів крізь призму новел українського законодавства. На переконання авторів, договір фінансового лізингу є господарсько-правовим договором, який посідає самостійне місце серед орендних договорів у сфері господарської діяльності. Зазначається, що самостійність договору фінансового лізингу як господарсько-правового договору обумовлюється метою договору фінансового лізингу, господарським характером лізингових операцій, об’єктом фінансового лізингу, основними ознаками фінансового лізингу та змістом договору фінансового лізингу, суб’єктним складом договору фінансового лізингу. Автори вважають, що для вдосконалення розуміння договору фінансового лізингу як господарсько-правового договору необхідно закріпити у ст. 1 Закону про лізинг таке поняття договору фінансового лізингу: «Договір фінансового лізингу – це господарсько-правовий договір, за яким лізингодавець зобов’язується на строк та за плату передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та може передбачати надання лізингоодержувачу посередницьких і допоміжних послуг». На думку авторів, включення у наведену нормативну дефініцію всіх трьох видів послуг із фінансового лізингу матиме практичну спрямованість, адже дозволятиме фіксувати безпосередньо в договорі фінансового лізингу додаткові можливості для сторін без укладання супутніх договорів. The authors investigate the financial leasing agreement in the system of economic and legal agreements through the prism of novelties of the Ukrainian legislation. According to the authors, the financial leasing agreement is a commercial-legal agreement, which occupies an independent place among the lease agreements in the field of economic activity. It is noted that the independence of the financial lease agreement as an economic and legal agreement is determined by the purpose of the financial lease agreement, the economic nature of leasing operations, the object of financial leasing, the main features of financial leasing and the content of the financial lease agreement, the subject composition of the financial lease agreement. The authors believes that to improve the understanding of the financial leasing agreement as a business agreement must be enshrined in Art. 1 of the Law on Leasing the following concept of financial leasing agreement: “financial leasing agreement is a business agreement under which the lessor undertakes for a term and for a fee to transfer to the lessee in possession and use as an object of financial leasing property owned by the lessor. ownership and acquired by him without prior agreement with the lessee, or property specially acquired by the lessor from the seller (supplier) in accordance with the specifications and conditions established by the lessee, and may provide for the provision of intermediary and ancillary services to the lessee”. According to the authors, the inclusion in the given normative definition of all three types of financial leasing services will have a practical orientation, as it will allow fixing directly in the financial leasing agreement additional opportunities for the parties without concluding related agreements.
ДОГОВІР ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ В СИСТЕМІ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ: НОВЕЛИ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Шабанов, Р. І.; Ждан, М. Д.
Автори досліджують договір фінансового лізингу в системі господарськоправових договорів крізь призму новел українського законодавства. На переконання авторів, договір фінансового лізингу є господарсько-правовим договором, який посідає самостійне місце серед орендних договорів у сфері господарської діяльності. Зазначається, що самостійність договору фінансового лізингу як господарсько-правового договору обумовлюється метою договору фінансового лізингу, господарським характером лізингових операцій, об’єктом фінансового лізингу, основними ознаками фінансового лізингу та змістом договору фінансового лізингу, суб’єктним складом договору фінансового лізингу. Автори вважають, що для вдосконалення розуміння договору фінансового лізингу як господарсько-правового договору необхідно закріпити у ст. 1 Закону про лізинг таке поняття договору фінансового лізингу: «Договір фінансового лізингу – це господарсько-правовий договір, за яким лізингодавець зобов’язується на строк та за плату передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та може передбачати надання лізингоодержувачу посередницьких і допоміжних послуг». На думку авторів, включення у наведену нормативну дефініцію всіх трьох видів послуг із фінансового лізингу матиме практичну спрямованість, адже дозволятиме фіксувати безпосередньо в договорі фінансового лізингу додаткові можливості для сторін без укладання супутніх договорів. The authors investigate the financial leasing agreement in the system of economic and legal agreements through the prism of novelties of the Ukrainian legislation. According to the authors, the financial leasing agreement is a commercial-legal agreement, which occupies an independent place among the lease agreements in the field of economic activity. It is noted that the independence of the financial lease agreement as an economic and legal agreement is determined by the purpose of the financial lease agreement, the economic nature of leasing operations, the object of financial leasing, the main features of financial leasing and the content of the financial lease agreement, the subject composition of the financial lease agreement. The authors believes that to improve the understanding of the financial leasing agreement as a business agreement must be enshrined in Art. 1 of the Law on Leasing the following concept of financial leasing agreement: “financial leasing agreement is a business agreement under which the lessor undertakes for a term and for a fee to transfer to the lessee in possession and use as an object of financial leasing property owned by the lessor. ownership and acquired by him without prior agreement with the lessee, or property specially acquired by the lessor from the seller (supplier) in accordance with the specifications and conditions established by the lessee, and may provide for the provision of intermediary and ancillary services to the lessee”. According to the authors, the inclusion in the given normative definition of all three types of financial leasing services will have a practical orientation, as it will allow fixing directly in the financial leasing agreement additional opportunities for the parties without concluding related agreements.
КРИМІНОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН
(Донецький державний університет внутрішніх справ ; ВД «Дакор», 2024) Ждан, М. Д.
Монографію присвячено дослідженню особливостей реалізації кримінологічної політики у сфері захисту трудових прав громадян. У роботі розглянуто теоретико-методологічні засади запобігання кримінальним правопорушенням у сфері охорони трудових відносин в Україні. Охарактеризовано концептуальні засади забезпечення формування та реалізації кримінологічної політики у сфері охорони трудових відносин в Україні. Надано кримінологічну характеристику кримінальних правопорушень у сфері охорони трудових відносин. Розглянуто та доопрацьовано заходи запобігання кримінальним правопорушенням у сфері охорони трудових відносин. З урахуванням міжнародного та зарубіжного досвіду запропоновано систему змін і доповнень, спрямованих на вдосконалення кримінального законодавства в Україні. Книга розрахована на працівників правоохоронних органів, учених, представників громадських організацій, здобувачів вищої освіти, а також усіх, хто цікавиться проблемами кримінального права та кримінології. The monograph is devoted to the study of the peculiarities of implementation of criminological policy in the field of labour rights protection. The work examines the theoretical and methodological foundations of prevention of criminal offences in the field of labour relations protection in Ukraine. The author describes the conceptual foundations of ensuring the formation and implementation of criminological policy in the field of labour relations protection in Ukraine. A criminological description of criminal offences in the field of labour relations protection is provided. Measures to prevent criminal offences in the field of labour relations protection are considered and finalised. Taking into account international and foreign experience, the author proposes a system of amendments and additions aimed at improving criminal legislation in Ukraine. The book is intended for law enforcement officers, scholars, representatives of NGOs, students of higher education, as well as anyone interested in criminal law and criminology.
Окремі проблеми реалізації права на працю в Україні в умовах євроінтеграції
(Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, 2020-10-09) Ждан, М. Д.
У статті висвітлюється тема окремих проблем реалізації права на працю в Україні в умовах євроінтеграції. В статье освещается тема отдельных проблем реализации права на труд в Украине в условиях евроинтеграции. The article highlights the topic of certain problems of the implementation of the right to work in Ukraine in the context of European integration.
Окремі проблемні питання правової регламентації дистанційної роботи науково-педагогічних працівників
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця, 2022-10-06) Ждан, М. Д.
Стаття присвячена питанню правової регламентації дистанційної роботи науково-педагогічних працівників. Автором зроблено висновок, що положення про дистанційну роботу мають бути сформульовані в окремій главі Кодексу Законів про працю України, норми якої будуть розповсюджуватись лише на тих працівників, в яких виконання трудової функції, пов'язаної із ІТ-сферою, є провідною. The article is devoted to the issue of legal regulation of remote work of scientific and pedagogical workers. The author concluded that the provisions on remote work should be formulated in a separate chapter of the Code of Labor Laws of Ukraine, the norms of which will apply only to those employees in whom the performance of a labor function related to the IT sphere is the leading one.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПРАЦЮ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Шабанов, Р. І.; Ждан, М. Д.
Автори розкривають специфіку правового регулювання реалізації права на працю в умовах євроінтеграції. Вказується, що лише через розуміння необхідності зміни усталеного погляду на право на працю в європейсько-центрованому вимірі Україні вдасться провести ефективні реформи у сфері трудових відносин. Встановлено штучний характер законодавчого закріплення права на працю у СРСР, яке спрямовувалось винятково на реалізацію державотворчих цілей та завдань. У 90-ті рр. ХХ ст. право на працю, як порівняти із радянським розумінням, перетворилося із суб’єктивного права на об’єктивне право та елемент правоздатності. Авторами наголошується, що прийняття демократичного та ліберального Основного Закону України обумовило роздержавлення і повернення до лона універсальних прав людини права на працю, яке за своєю сутністю означає свободу праці. Досліджується природа та зміст права на працю як універсального права людини через концепцію негативної та позитивної свободи. Автори констатують, що в умовах євроінтеграції право на працю має розумітися як можливість людини заробляти собі на життя вільно обраною працею, розвиватися завдяки цій праці та мати гідне ставлення і рівні можливості у сфері праці. The authors reveals the specifics of legal regulation of the right to work in the context of European integration. It is pointed out that Ukraine will be able to carry out effective reforms in the field of labor relations only through the understanding of the need to change the established view of the right to work in the European-centered dimension. The artificial nature of the legislative consolidation of the right to work in the USSR that aimed exclusively at the realization of state-building goals and objectives was established. In the 90’s of the twentieth century the right to work compared to the Soviet understanding has changed from a subjective right to an objective right and an element of legal capacity. The authors emphasize that the adoption of the democratic and liberal Basic Law of Ukraine has led to the denationalization and return to the bosom of universal human rights the right to work, which in essence means freedom of labor. The nature and content of the right to work as a universal human right through the concept of negative and positive freedom is studied. The authors state that in the context of European integration the right to work should be understood as a person's opportunity to earn a living by freely chosen work, to develop through this work and to have a decent attitude and equal opportunities in the field of labor.
ПРИНЦИП СВОБОДИ ДОГОВОРІВ ПРО ПРАЦЮ ТА ЗАБОРОНИ ПРИМУСОВОЇ ПРАЦІ ЯК ОСНОВА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПРАЦЮ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Ждан, М. Д.
Автор статті наголошує, що принцип свободи договорів про працю та заборони примусової праці є фундаментом євроінтеграційних процесів у контексті реалізації права на працю. Автор зазначає, що принцип свободи договорів про працю передбачає можливість добровільного обрання місця застосування здібності особи до праці або добровільної відмови від будь-якого працевлаштування. Досвід правового регулювання принципу свободи договорів про працю в Європейському Союзі показує також важливість екстериторіальності укладення договорів про працю. Як зазначає автор, це передбачає, що громадяни мають право шукати роботу в будь-якій країні Європейського Союзу, жити та працювати там без необхідності отримувати дозвіл на роботу, залишатися навіть після того, як закінчать працювати. Принцип свободи договорів про працю передбачає заборони всіх форм прямої та непрямої дискримінації у сфері праці. На думку автора, у цьому контексті важливою є практика Європейського Суду з прав людини, у якій здійснюється відмежування дискримінації у сфері праці та зловживання забороною дискримінації з боку працівників. Як зазначає автор, заборона примусової праці є провідним складником принципу свободи договорів про працю, що передбачає недопущення будь-якого застосування праці під загрозою покарання. Європейський досвід правового регулювання заборони примусової праці наголошує на необхідності посилення боротьби із різними формами примусової праці, зокрема пов’язаною із традиційними формами рабської праці, борговою кабалою, використанням нелегальної праці трудових мігрантів. На переконання автора, у контексті євроінтеграційних процесів в Україні актуальним є дослідження засобів ліквідації практики використання праці без укладення трудового договору, що за європейськими стандартами має ознаки примусової праці. The author points out that the principle of freedom of employment contracts and the prohibition of forced labor is the foundation of European integration processes in the context of the realization of the right to work. The author notes that the principle of freedom of employment contracts is manifested in the possibility of voluntary choice of place of application of a person’s ability to work or voluntary refusal of any employment. The experience of legal regulation of the principle of freedom of employment contracts in the European Union also shows the importance of the extraterritoriality of the conclusion of employment contracts. According to the author, this means that citizens have the right to look for work in any country of the European Union, to live and work there without the need to obtain a work permit, to stay even after finishing work. The principle of freedom of employment contracts prohibits all forms of direct and indirect discrimination in employment. According to the author, in this context, the case law of the European Court of Human Rights is important, which distinguishes between discrimination in employment and abuse of the prohibition of discrimination by workers. According to the author, the prohibition of forced labor is a leading component of the principle of freedom of employment contracts, which provides for the prevention of any use of labor under threat of punishment. The European experience of legal regulation of the prohibition of forced labor emphasizes the need to intensify the fight against various forms of forced labor, in particular, related to traditional forms of slave labor, debt bondage, and the use of illegal labor by migrant workers. According to the author, in the context of European integration processes in Ukraine, it is important to study the means of eliminating the practice of using labor without concluding an employment contract, which according to European standards has the characteristics of forced labor.
ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИНЦИПУ СВОБОДИ ДОГОВОРІВ ПРО ПРАЦЮ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Шабанов, Р. І.; Ждан, М. Д.
Авторами вивчаються проблеми забезпечення принципу свободи договорів про працю в умовах дистанційної роботи науково-педагогічних працівників. Автори зазначають, що дистанційна робота, будучи перспективним напрямом піднесення виробничої сфери і прискорення економічного зростання, потребує ефективного та дотичного використання, щоб не завдавати шкоди здоров'ю працівників, не знижувати їх професійний рівень та відповідати їх освітньому рівню та не нівелювати їх професійні якості. Для унеможливлення прояву означених ризиків дистанційна робота потребує належного правового регулювання, що в свою чергу, забезпечить належні гарантії трудових прав науковопедагогічних працівників. На думку авторів, розповсюдження нормативних положень про дистанційну роботу не лише на відповідних працівників інформаційно-цифрової сфери не відповідає як принципу єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин, так і принципу свободи договорів про працю. Автори констатують, що відповідно до положень підзаконних нормативно-правових актів про здійснення дистанційного навчання та практики їх втілення у закладах вищої освіти первинна трудова функція науково-педагогічних працівників в умовах дистанційної роботи була заміщена функцією адміністрування мережевого освітнього процесу з максимальним витісненням викладацької і наукової складової. У такий спосіб здійснюється недопустимий із точки зору принципу свободи договорів про працю вплив на волю науково-педагогічних працівників, які позбавляються можливості повноцінно реалізовувати власну трудову функцію та погоджуватись на зміну умов трудового договору в процесі переходу на дистанційне навчання. Авторами пропонується перенести положення про дистанційну роботу в окрему главу Кодексу законів про працю України, норми якої будуть розповсюджуватись лише на тих працівників, в яких здійснення трудової функції, пов’язаної з ІТ-сферою, є провідною. Автори також пропонують розробити Наказ Міністерства освіти і науки України “Про службу дистанційного навчання в закладах вищої освіти”, який буде регулювати положення про роботу відповідної служби, до завдань якої має належати організація дистанційної роботи в закладах вищої освіти, контроль, а також складання звітності про її виконання. The authors study the problems of ensuring the principle of freedom of employment contracts in the conditions of distance work of scientific and pedagogical employees. The authors point out that remote work, being a promising direction for raising the production sphere and accelerating economic growth, needs effective and practical use so as not to harm the health of employees, not to lower their professional level and correspond to their educational level, and not to level their professional qualities. In order to prevent the manifestation of the specified risks, remote work requires proper legal regulation, which, in turn, will ensure proper guarantees of the labor rights of scientific and pedagogical workers. According to the authors, the dissemination of regulations on distance work not only to the relevant information and digital employees does not meet the principle of unity and differentiation of legal regulation of labor relations, and the principle of freedom of employment contracts. The authors state that, based on the provisions of bylaws on distance learning and the practice of their implementation in higher education institutions, the primary job function of research and teaching employees in distance work was replaced by the function of administering the network educational process with maximum displacement of teaching and research component. In this way, from the point of view of the principle of freedom of employment contracts, the influence on the will of scientific and pedagogical employees is inadmissible. The authors propose to transfer the provisions on distance work to a separate chapter of the Labor Code of Ukraine, the rules of which will apply only to those employees in whom the performance of labor functions related to the IT sector is leading. The authors also propose to develop the Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine “On distance learning service in higher education institutions”, which will regulate the provisions of the relevant service, whose tasks should include the organization of distance work in higher education institutions and control, as well as reporting performance.
ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В УМОВАХ СТАНУ ВІЙНИ
(Wydawnictwo: MANS w Łomży, H. S. Skovoroda KhNPU, 2024-03-29) Ждан, М. Д.; Жуган, М. Г.
У публікації проаналізовано захист прав людини в умовах стану війни. До воєнних злочинів міжнародне право відносить дії, що порушують закони і звичаї війни і кваліфікуються як міжнародні злочини, поряд з геноцидом, злочинами проти людяності та злочином агресії. Стаття 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, виходячи із змісту Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року розкриває зміст і закріплює перелік воєнних злочинів, які в сукупності отримали назву – Міжнародне гуманітарне право. Відносини між Міжнародним кримінальним судом і українським правосуддям ґрунтуються на принципі компліментарності, тобто Міжнародний кримінальний суд не підміняє, а лише доповнює національні органи кримінальної юстиції і тільки за умови, офіційного звернення України. Зазначено, що Міжнародний кримінальний суд у зв‘язку з обмеженою юрисдикцією, надмірною бюрократизацією його структурних елементів, на сьогодні, на превеликий жаль, не є тим органом, який гарантує захист прав громадян України порушених внаслідок військових злочинів, що вчиняються комбатантами держави агресора. The publication analyzes the protection of human rights in a state of war. Acts that violate the laws and customs of war and are qualified as international crimes, along with genocide, crimes against humanity, and the crime of aggression, are classified as war crimes by international law. Article 8 of the Rome Statute of the International Criminal Court, based on the content of the Geneva Convention of August 12, 1949, discloses the content and establishes a list of war crimes, which are collectively known as International Humanitarian Law. The relationship between the International Criminal Court and Ukrainian justice is based on the principle of complementarity, that is, the International Criminal Court does not replace, but only complements, national bodies of criminal justice and only under the condition of Ukraine's official appeal. It is noted that the International Criminal Court, due to its limited jurisdiction and excessive bureaucratization of its structural elements, today, unfortunately, is not the body that guarantees the protection of the rights of Ukrainian citizens violated as a result of war crimes committed by combatants of the aggressor state.
Реалізації права на працю в умовах євроінтеграції через призму принципу свободи договорів про працю та заборони примусової праці
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-05-21) Ждан, М. Д.; Козир, В. О.
В статті розглянуто реалізацію права на працю в умовах євроінтеграції через призму принципу свободи договорів про працю та заборони примусової праці. Зазначено, що на сьогоднішній день, у вітчизняній науці трудового права відсутні комплексні дослідження, в яких би розглядалось питання принципу свободи договорів про працю та заборони примусової праці через призму євроінтеграційних процесів. В контексті євроінтеграційних процесів в Україні, на сьогоднішній день, досить актуальним є питання дослідження засобів ліквідації практики використання праці без укладення трудового договору, що за європейськими стандартами володіє ознаками примусової праці. The article considers the realization of the right to work in the conditions of European integration through the prism of the principle of freedom of labour contracts and prohibition of forced labour. It is noted that to date in the domestic science of labor law there is no comprehensive study, which would consider the principle of freedom of contract of employment and the prohibition of forced labor through the prism of European integration processes. In the context of European integration processes in Ukraine, the question of research means of elimination of the practice of labor without the conclusion of the employment contract, which by European standards has features of forced labor, is quite relevant at the moment.
ЩОДО АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ ЯК ОДНІЄЇ ІЗ СКЛАДОВИХ ЯКІСНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ
(Liha-Pres, 2023-09-18) Ждан, М. Д.
У публікації розглянуто академічну доброчесність в освіті. Освіта є специфічним видом діяльності у процесі навчання й виховання людини, засобом залучення до культури, засвоєння культурної спадщини, формування її суб’єктності. Зазначено, що від рівня освіти залежить кваліфікація особи, розвиток її ділових та професійних якостей, оволодіння нею науковими ідеями та технічними інноваціями, що в свою чергу, сприятиме реалізації такого права, як права на працю. Учасникам освітнього процесу необхідно дотримання академічної доброчесності, реальне та об’єктивне оцінювання знань здобувачів освіти педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками. The publication examines academic integrity in education. Education is a specific type of activity in the process of learning and raising a person, a means of involvement in culture, assimilation of cultural heritage, formation of its subjectivity. It is noted that the qualification of a person depends on the level of education, the development of his business and professional qualities, his mastery of scientific ideas and technical innovations, which, in turn, will contribute to the realization of such a right as the right to work. Participants in the educational process need to observe academic integrity, real and objective assessment of the knowledge of education seekers by pedagogical, scientific-pedagogical and scientific workers.
Щодо деяких особливостей правового регулювання відсторонення від роботи державних службовців
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019-04-05) Ждан, М. Д.
У статті висвітлюється тема деяких особливостей правового регулювання відсторонення від роботи державних службовців. В статье освещается тема некоторых особенностей правового регулирования отстранения от работы государственных служащих. The article highlights the topic of some features of the legal regulation of the suspension from work of civil servants.
ЩОДО ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПРАЦІВНИКІВ ІЗ РОБОТОДАВЦЯМИ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-10-04) Ждан, М. Д.
У публікації досліджено питання діджиталізації взаємовідносин працівників із роботодавцями. На сьогоднішній день, є потреба у тотальній інформатизації, що сприятиме спрощенню процесу взаємодії державних інститутів із громадами, а також реалізації функцій всіма гілками влади, і зокрема, в сфері взаємодії працівників і роботодавців. Наголошено, що учасники трудових правовідносин в Україні потребують оновлення механізмів захисту від інформаційних загроз, пов’язаних з діджиталізацією діяльності, а також модернізації захисту трудових прав працівників. Наведено шляхи щодо забезпечення інформаційної безпеки в умовах сьогоднішніх реалій, закріплення прав та обов’язків працівників і роботодавців. The publication examines the issue of digitalization of employee-employer relations. Today, there is a need for total informatization, which will facilitate the process of interaction between state institutions and communities, as well as the implementation of functions by all branches of government, and in particular, in the sphere of interaction between employees and employers. It was emphasized that the participants in labor relations in Ukraine need to update the protection mechanisms against information threats related to the digitalization of activities, as well as to modernize the protection of the labor rights of employees. Ways to ensure information security in the conditions of today's realities, consolidation of the rights and obligations of employees and employers are given.
Щодо мети відсторонення працівника від роботи
(Донецький юридичний інститут МВС України, 2020-03-20) Ждан, М. Д.
У статті висвітлюється тема мети відсторонення працівника від роботи. В статье освещается тема цели отстранения работника от работы. The article highlights the topic of the goal of removing an employee from work.
Щодо особливостей правового регулювання використання підземних вод в Україні
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2018-10-29) Лисяк, О. І.; Ждан, М. Д.; Лисяк, Є. О.
Розглянуто питання щодо особливостей правового регулювання використання підземних вод в Україні та видів водокористування щодо даного об'єкта. Наголошується на необхідності удосконалення природоохоронного законодавства України. Исследованы вопросы относительно особенностей правового регулирования использования подземных вод в Украине и видов водопользования относительно данного объекта. Подчеркивается необходимость усовершенствования природоохранного законодательства Украины. Annotation. Issues concerning the legal regulation of the use of groundwater in Ukraine are considered. On the basis of the analysis of the current legislation, it is proved that both general and special water use is used in relation to this water object. It is noted that the current legislation provides for a rather complicated process of obtaining the right to use groundwater. Namely, the presence of a permit for special water use is a prerequisite for the issue of a permit for the use of subsoil in the case of the extraction of groundwater. It is noted that the special permit for the use of subsoil gives the right to extract groundwater, and the permission for special water use - the right to use them. It is established that enterprises, institutions and organizations whose activities may have a negative impact on groundwater status are obliged to take measures to prevent groundwater pollution and to monitor the quality of the status of these waters. It is noted that relations between the state and enterprises, establishments and organizations that carry out drinking water supply are regulated not by the contract, but by means of administrative legal regulations and economic levers
Щодо правового регулювання реалізації права на працю в умовах євроінтеграції
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021-04-02) Ждан, М. Д.; Рогачов, Д. І.
В Україні і досі питання правового регулювання реалізації права на працю регулюються Кодексом законів про працю України 1971 р., який, не зважаючи на численні зміни та доповнення, не враховує усіх реалій сьогодення. Новий Трудовий кодекс, прийняття якого очікуються усі роки незалежності України, але ніяк не завершиться успіхом, має виправити ситуацію і в його основі право на працю має реалізовуватися винятково на основі принципу свободи праці. В Украине до сих пор вопросы правового регулирования реализации права на труд регулируются Кодексом законов о труде Украины 1971, который, несмотря на многочисленные изменения и дополнения, не учитывает всех реалий. Новый Трудовой кодекс, принятие которого ожидается все годы независимости Украины, но никак не завершится успехом, должен исправить ситуацию и в его основе право на труд должен реализовываться исключительно на основе принципа свободы труда. In Ukraine, the issues of legal regulation of the realization of the right to work are still regulated by the Labor Code of Ukraine 1971, which, despite numerous changes and additions, does not take into account all realities. The new Labor Code, which is expected to be adopted throughout the years of independence of Ukraine, but will in no way end with success, should correct the situation and, at its core, the right to work should be realized solely on the basis of the principle of freedom of labor.
ЩОДО ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДСТОРОНЕННЯ ПРАЦІВНИКА ВІД РОБОТИ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2019) Ждан, М. Д.
Метою наукової статті є визначення мети відсторонення працівника від роботи та підстав такого відсторонення. Зазначено, що відсторонення від роботи завжди є проміжною стадією, яка закінчиться або поновленням дії трудового договору і поверненням на попередню роботу, або зміною трудового договору, або, навіть, його припиненням. Обґрунтовується, що, при відстороненні від роботи основною метою є захист інтересів власника та працівників, а також попередження можливих порушень правил охорони праці та трудової дисципліни. Запропоновано доповнити чинне законодавство новою підставою відсторонення працівника від роботи. Целью научной статьи является определение цели отстранения работника от работы и оснований такого отстранения. Отмечается, что отстранение от работы всегда является промежуточной стадией, которая заканчивается или возобновлением действия трудового договора и возвращением на прежнюю работу, или изменением трудового договора, или даже его прекращением. Обосновывается, что при отстранении от работы основной целью является защита интересов собственника и работников, а также избежание возможных нарушений правил охраны труда и трудовой дисциплины. Предложено дополнить действующее законодательство новым основанием отстранения работника от работы. The purpose of the scientific article is to determine the purpose of dismissal of the employee and the reasons for such removal. It is proved that today neither current legislation, nor jurisprudence, nor science contain a single well-considered vision of the place of exclusion in the labor law system. It is noted that termination of work is always an intermediate stage, which will end either with the renewal of the employment contract and return to previous work, or with the change of the employment contract, or, even, its termination. It is substantiated that, upon dismissal from work, the main purpose is to protect the interests of the owner and employees, as well as to prevent possible violations of the rules of labor and labor discipline. Based on the analysis of the current legislation, it has been found that there are a lot of entities that have the right to initiate dismissal. By organizing data on the legal capacity of subjects to initiate dismissal, they are divided into three groups: a) entities that make the decision to dismiss and implement it; b) those requiring mandatory dismissal; c) those who raise the issue of dismissal. It is proposed to supplement the current legislation with a new reason for dismissal of an employee.
Щодо співвідношення норм матеріального та процесуального права стосовно досудового врегулювання господарських спорів
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020-03-27) Ждан, М. Д.
За своїм правовим характером відносини із досудового (претензійного) розв’язання господарського спору є матеріальними, а не процесуальними. Чинна редакція ст. 222 ГК України «Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності» закріплює даний порядок як право суб’єктів господарювання на власний розсуд вирішувати конфліктні ситуації шляхом подання претензії. Однак регулювання порядку досудового врегулювання господарських спорів не повинно обмежуватися рамками лише ст. 222 ГК України, а має визначатися окремим розділом ГК України, для того щоб чітко встановити порядок реалізації господарсько-правової відповідальності (порядок і строки пред’явлення та розгляду претензії, повідомлення заявника про результати розгляду претензії). А щодо ГПК України, то його норми повинні бути спрямовані виключно на регулювання обов’язкового порядку здійснення господарського судочинства уповноваженим судовим органом. По своему правовому характеру отношения по досудебному (претензионному) решению хозяйственного спора являются материальными, а не процессуальными. Действующая редакция ст. 222 ГК Украины «Досудебный порядок реализации хозяйственно-правовой ответственности» закрепляет данный порядок как право субъектов хозяйствования по собственному усмотрению решать конфликтные ситуации путем подачи претензии. Однако регулирование порядка досудебного урегулирования хозяйственных споров не должно ограничиваться рамками только ст. 222 ГК Украины, а должен определяться отдельным разделом ГК Украины, для того чтобы четко установить порядок реализации хозяйственно-правовой ответственности (порядок и сроки предъявления и рассмотрения претензии, уведомления заявителя о результатах рассмотрения претензии). А по ХПК Украины, то его нормы должны быть направлены исключительно на регулирование обязательного порядка осуществления хозяйственного судопроизводства уполномоченным судебным органом. By their legal nature, relations on the pre-trial (claim) solution of an economic dispute are material, not procedural. The current version of Art. 222 of the Civil Code of Ukraine "Pre-trial procedure for the implementation of economic and legal responsibility" enshrines this procedure as the right of business entities at their own discretion to resolve conflict situations by filing a claim. However, the regulation of the procedure for pre-trial settlement of economic disputes should not be limited to the framework of Art. 222 of the Civil Code of Ukraine, but should be determined by a separate section of the Civil Code of Ukraine in order to clearly establish the procedure for implementing economic and legal responsibility (the procedure and terms for filing and considering a claim, notifying the applicant about the results of considering a claim). And according to the COD of Ukraine, its norms should be aimed exclusively at regulating the mandatory procedure for the implementation of economic proceedings by an authorized judicial body.

Перегляд за Автор "Ждан, М. Д."

Результатів на сторінку

Параметри сортування