Перегляд за Автор "Бакуменко, О. В."

Зараз показано 1 - 3 з 3
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ГУМАНІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-09-30) Бакуменко, О. В.
    У публікації розглянуто гуманістичний потенціал технічної творчості. Взаємозв’язок людини і техніки належить до вічних питань філософії. З Давньої Греції ми знаємо, що техне – це вміння, мистецтво. Зазначено, що на сучасному етапі розвитку людства проблема взаємодії людини та техніки виходить за межі її функціонально-практичного здійснення у царину екзистенційного, порушуючи питання балансу техне в світі людини. Саме тому, дослідження гуманістичного потенціалу технічної творчості стає не тільки теоретичною бажаністю, але й фактичною вимогою сьогодення. Здійснення цієї вимоги можливе лише за умови глибоко гуманістичного усвідомлення відповідальності за наслідки технічної творчості як на особистому рівні творця, так і на планетарному. The publication examines the humanistic potential of technical creativity. The relationship between man and technology belongs to the eternal questions of philosophy. From Ancient Greece, we know that techne is skill, art. It is noted that at the current stage of human development, the problem of interaction between man and technology goes beyond its functional and practical implementation into the existential realm, raising the issue of the balance of technology in the world of man. That is why the research of the humanistic potential of technical creativity becomes not only a theoretical desire, but also an actual requirement of today. Fulfillment of this requirement is possible only under the condition of deep humanistic awareness of responsibility for the consequences of technical creativity as per on the personal level of the creator, as well as on the planetary level.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    МОДИФІКАЦІЇ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ В КУЛЬТУРІ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА
    (Український державний університет імені Михайла Драгоманова; Видавничий дім «Гельветика», 2023) Бакуменко, О. В.
    Статтю присвячено дослідженню модифікацій технічної творчості в оптиці постіндустріального суспільства. особливу увагу приділено розгляду проблеми відчуження результату і продукту технічної творчості від людини. Показано, що соціокультурні трансформації постіндустріального суспільства торкаються всіх сфер матеріальної і духовної культури. У культурі постіндустріального суспільства створюються рамкові умови для порушення балансу між homo faber та homo creator, які вже не доповнюють одне одного, а вступають в суперечку. Особливо це торкається технічної творчості у сфері новітніх інформаційних технологій де створюється ілюзія, що суб’єкт технічної творчості вже немає нічого спільного зі своїм витвором. Перенасиченість інноваційними оновленнями та висока технологічність світу повсякденності сучасної людини призводить до принципового нерозуміння онтологічних основ удосконалення людської природи, в сенсі коментаторської філософської антропології та коментаторської педагогіки, як творчого самоздійснення людини, зводиться до слідування алгоритмам та механічного набуття навичок для виживання у світі «техне». У статті доводиться, що як здійснення людиною життєтворчості в модусах ейфорії від технічних інновацій, так і моделювання життєвих стратегій на засадах технофобії, є однаково руйнівним для людини. Адже вона втрачає орієнтири у просторі високотехнологічного світу, порушуючи баланс між творчою адаптацією та примусом дресури або запереченням її боязню технічних інновацій. Проаналізовані ризики та можливі наслідки виходу технічної творчості за межі встановлені етикою відповідальності, особливо у сфері штучного інтелекту, а також визначено амбівалентність технічної творчості в оптиках війни і миру. The article is dedicated to the exploration of modifications of technical creativity in the context of post-industrial society. Special attention is given to the examination of the issue of alienation of the result and product of technical creativity from the individual. It is demonstrated that the sociocultural transformations of post-industrial society affect all spheres of material and spiritual culture. In the culture of post-industrial society, framework conditions are established that disrupt the balance between homo faber and homo creator, which no longer complement each other, but rather clash. This is especially relevant in the realm of advanced information technologies, where an illusion is created that the subject of technical creativity has nothing in common with their creation. The saturation with innovative updates and the high technological nature of the everyday world of modern individuals leads to a fundamental misunderstanding of the ontological foundations of human improvement. In the sense of commentary-based philosophical anthropology and commentary-based pedagogy, the act of creative self-realization of individuals is reduced to following algorithms and mechanically acquiring skills for survival in the world of “techne”. The article argues that both the realization of life-creating potential in the modes of euphoria from technical innovations and the modeling of life strategies based on technophobia are equally destructive for humans. This is because they lose their bearings in the space of the high-tech world, disrupting the balance between creative adaptation and the compulsion of training or the denial of their fear of technical innovations. The risks and possible consequences of technical creativity surpassing the established ethical boundaries are analyzed, particularly in the field of artificial intelligence. The ambivalence of technical creativity in the perspectives of war and peace is also identified.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ПОЗАНАУКОВЕ ЗНАННЯ У ВИКЛИКАХ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СУЧАСНОСТІ
    (Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2023) Бакуменко, О. В.
    Актуальність теми дослідження. Суперечність між технологічним та біологічним як маркер науково-технологічних зрушень сучасної цивілізації є модифікацією конфлікту / суперечності двох культур – технічної та духовної культури. Якщо перша зазнає небаченого розвитку, то саме духовна культура потребує особливої уваги, що пов’язано з переосмисленням наявної системи цінностей, а саме гуманістичних орієнтирів як матриці, яка відповідає за ідею збереження людства. Такі гуманістичні константи, як-от відповідальність, відкритість, свобода, толерантність, співчуття, здатність до компромісів, помірність – це насамперед ті складники без яких наука, наукова діяльність залишається втіленням інструментального розуму, перетворюючись на самоцінність. Постановка проблеми. Наука як соціокультурний феномен є одним із головних чинників трансформації сучасності. Осмислення значення останньої розгортається в координатах “ефективність–успішність–продуктивність”, що корелює з проблемою істинності / хибності наукового знання, що може розумітися як проблема науковості та позанауковості. Якщо класична наука визначалася в системі причинно-наслідкових зв’язків / лінійності, некласична наука стала можливою в діалектичному вимірі, то постнекласична наука розгортається в координатах множинності / плюральності / варіативності, що унеможливлює наявність єдиної парадигми. Зазначена поліпарадигмальність артикулює проблему позанаукового знання там його значення в подоланні абсолютизації наукоцентризму, що набуває особливого значення в ситуації технологічної сучасності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню модусів наукового і позанаукового знання присвячені праці Т. Куна, І. Лакатоса, К. Поппера, Б. Рассела, П. Фейєрабенда та ін. Серед українських дослідників варто назвати І. Загрійчука, С. Кримського, М. Поповича, Л. Дротянко, І. Чорноморденка. Постановка завдання. Звернення до позанаукового знання у викликах технологічної сучасності зумовлює наступні завдання: дослідити позанаукове знання в контексті опозиції “Science – Humanity’s”; розкрити значення позанаукового знання як умови запобігання монологізму науки; визначити взаємозв’язок наукового і позанаукового знання як можливість становлення єдиної інтегральної платформи, де долається розірваність / дуалізм двох культур, тим самим актуалізуючи внутрішній потенціал розвитку людства як світової спільноти Виклад основного матеріалу дослідження. Статтю присвячено дослідженню проблеми наукового та позанаукового знання, яка фундаментально пов’язана із осмисленням можливих обріїв людської діяльності, що постає саморозгортанням останньої. Сучасна цивілізація як технологічна не вирішила конфлікт науково-технічного розвитку та системи цінностей, що породжує множинність суперечностей, одна з яких – це “відставання” гуманітарного складника від інтенсивного розвитку технологічного складника. Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Питання про взаємозв’язок наукового і позанаукового знання, про можливі перспективи подальшого розвитку людства, про можливість єдиної інтегральної платформи, де долається розірваність / дуалізм двох культур на початку ХХІ ст., набуває нової конфігурації. Ідеться про наявний потенціал позанаукового знання в ситуації теперішнього, насамперед посилення взаємодії між елементами системи “філософія – наука – освіта”, адже відсутність внутрішнього узгодження може призвести до становлення технократичної культури. Зв’язок гуманітарних і природничих наук є проєктом реалізації сталого розвитку людства та є умовою збереження сутності людини. Urgency of the research. The contradiction between technological and biological as a marker of scientific and technological shifts of modern civilization is a modification of the conflict / contradiction of two cultures – technical and spiritual culture. If the first is undergoing an unprecedented development, then it is the spiritual culture that needs special attention, which is connected with the rethinking of the existing system of values, namely humanistic guidelines as a matrix responsible for the idea of preserving humanity. Such humanistic constants as responsibility, openness, freedom, tolerance, compassion, the ability to compromise, moderation are primarily those components without which science, scientific activity remains the embodiment of the instrumental mind, turning into self-worth. Target setting. Science as a sociocultural phenomenon is one of the main factors of modern transformation. Understanding the meaning of the latter unfolds in the coordinates “efficiency – success – productivity”, which correlates with the problem of truth / falsity of scientific knowledge, which can be understood as a problem of scientificity and non-scientific nature. If classical science was defined in the system of cause-and-effect relationships / linearity, non-classical science became possible in a dialectical dimension, then post-nonclassical science unfolds in the coordinates of multiplicity / plurality / variability, which makes it impossible to have a single paradigm. The specified polyparadigmality articulates the problem of non-scientific knowledge and its importance in overcoming the absolutization of scientific centrism, which acquires special importance in the situation of technological modernity. Actual scientific researches and issues analysis. The works of T. Kuhn, I. Lakatos, K. Popper, B. Russell, P. Feyerabend, and others are devoted to the study of modes of scientific and nonscientific knowledge. Among Ukrainian researchers, it is worth mentioning I. Zagriichuk, S. Krymsky, M. Popovych, L. Drotyanko, I. Chornomordenko. The research objective. Turning to non-scientific knowledge in the challenges of technological modernity presupposes the following tasks: to investigate nonscientific knowledge in the context of the opposition “Science – Humanity’s”; to reveal the meaning of non-scientific knowledge as a condition for preventing the monologism of science; determine the relationship between scientific and nonscientific knowledge as an opportunity to create a single integrated platform that overcomes the discontinuity / dualism of two cultures, thereby actualizing the internal potential for the development of humanity as a world community The statement of basic materials. The article is devoted to the study of the problem of scientific and non-scientific knowledge, which is fundamentally related to the understanding of the possible horizons of human activity, which appears as a result of the latter’s self-development. Modern civilization, as a technological one, has not resolved the conflict between scientific and technical development and the value system, which gives rise to a multitude of contradictions, one of which is the “lagging behind” of the humanitarian component from the intensive development of the technological component. Conclusions. The question of the relationship between scientific and non-scientific knowledge, about the possible prospects for the further development of humanity, about the possibility of a single integral platform that overcomes the discontinuity / dualism of two cultures at the beginning of the 21st century, is taking on a new configuration. It is about the existing potential of non-scientific knowledge in the current situation, primarily the strengthening of interaction between the elements of the “philosophy – science – education” system, because the lack of internal coordination can lead to the formation of a technocratic culture. The connection of humanities and natural sciences is a project of realizing the sustainable development of humanity and is a condition for the preservation of the essence of man.