СМЕРТЬ ЯК НЕСПІЗНАНИЙ ДОСВІД (“L’EXPÉRIENCE INEPROUVÉE”). ВАРІАНТ ЮРІЯ ЯНОВСЬКОГО
Завантаження...
Дата
2019
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Бердянський державний педагогічний університет (БДПУ)
Анотація
Стаття – спроба прочитати одну із найвиразніших апорійних конструкцій в сучасному просторі перетину літератури й філософії: досвід смерті, що залишився не прожитим. Теоретична основа дослідження – філософія Жака Дерріда, який не тільки спостеріг її у сучасника Моріса Бланшо, але й передбачав можливість її вияву при перепрочитанні складних текстів минулого, перш за все Фрідріха Ніцше, з яким пов’язував “деконструкцію до деконструкції” неспізнаного досвіду смерті. У вітчизняній науці загадка не спізнаної смерті досі не стала предметом уваги. Як і рідкісний текст, що торкається цієї проблеми: кіносценарій прихильника німецького філософа Ю. Яновського “Бородаті мисливці знаходять молодість!” (1929), структурований подією страти юнака-червонарма, що залишається жити чи то з волі випадку, чи то внаслідок приступного втаємниченим уміння керувати волею до життя перед смертю, яку усвідомлює як необхідність та неминучість. Неспізнаний досвід смерті в кіносценарії досліджується в окільний спосіб: як реакція на вмирання “великого німого”, співвідносна з бажанням використати цю подію за “образ-час” (Ж. Дельоз), поданий за законами привидології, де живі потребують присутності неприсутніх, навіть померлих, справді важливих, але не приступних розумінню, розрізнення яких можливе на рівні “образу-руху” (Ж. Дельоз). За цих обставин парадокс “смерті без смерті”, який є і філіацією досвіду “приреченого на смерть”, і його перевертанням, вмотивований тріумфом формалізму в час Яновського, звідки “остранєніє” кожного топосу із простору “смерті без смерті”: корабля, моря, острова, печери тощо. Винятковим моментом визнано розповідь порятованого про власну смерть, яка не стала реальністю, так що автобіографія героя кваліфікується як автотанатографія. Механізм перетворення виправданий мовою кіно, експансія якої у текст безсумнівна (насамперед “крупний план”, що виконує подвійну роль: виокремлення найбільш важливого та його референцію у вимірі психоаналізу). Шибеницю окреслено як центр події, в якій можливе неможливе: механізм смерті з надзвичайною амплітудою розмаху структурує аналогічний семантичний простір, підвладний логіці “підвішеності” Дерріда. Слово “шибеник”, висунуте, за деконструктивними процедурами, у простір звичних омонімічних відношень, дістає, згідно з французьким jeu (гра), доповнення у значенні “молодий”. Звідси висновок, що ситуація неспізнаного досвіду смерті в Яновського є не так описом незносних переживань приреченого, як джерелом нездоланної рішучості розгадування вражених нею глядача чи філософа. Статья – попытка прочитать одну из самых выразительных апорийных конструкций в современном пространстве пересечения литературы и философии: оставшийся не прожитым опыт смерти. Теоретическая основа исследования – философия Жака Деррида, не только наблюдавшего ее у современника Мориса Бланшо, но и предполагавшего возможность ее проявления при перепрочтении сложных текстов прошлого, прежде всего Фридриха Ницше, с которым связывал "деконструкцию к деконструкции" неопознанного опыта смерти. В отечественной науке загадка не познанной смерти до сих пор не стала предметом внимания. Как и редкий текст, затрагивающий эту проблему: киносценарий поклонника немецкого философа Ю. Яновского "Бородатые охотники обретают молодость!" (1929), структурированный событием казни юноши-краснонарма, остающейся жить то ли по воле случая, то ли вследствие доступного посвященного умения управлять волей к жизни перед смертью, которую осознает как необходимость и неизбежность. Неопознанный опыт смерти в киносценарии исследуется окольным способом: как реакция на умирание "великого немого", соотносимо с желанием использовать это событие за "образ-время" (Ж. Делез), поданное по законам привидологии, где живые нуждаются в присутствии неприсутствующих, даже умерших, действительно важных, но не доступных пониманию, различение которых возможно на уровне "образа-движения" (Ж. Делез). В этих обстоятельствах парадокс "смерти без смерти", который является и филиалом опыта "обреченного на смерть", и его переворачиванием, мотивированный триумфом формализма во время Яновского, откуда "остранение" каждого топоса из пространства "смерти без смерти": корабля, моря, острова, пещеры и т. д. Исключительным моментом признан рассказ спасенного о собственной смерти, не ставший реальностью, так что автобиография героя квалифицируется как автотанатография. Механизм преобразования оправдан языком кино, экспансия которого в тексте несомненна (прежде всего “крупный план”, выполняющий двойную роль: выделение наиболее важного и его референцию в измерении психоанализа). Виселица очерчена как центр события, в котором возможно невозможно: механизм смерти с чрезвычайной амплитудой размаха структурирует аналогичное семантическое пространство, подвластное логике "подвешенности" Деррида. Слово "сорванец", выдвинутое, по деконструктивным процедурам, в пространство привычных омонимических отношений, получает, согласно французскому jeu (игра), дополнение в значении "молодой". Отсюда вывод, что ситуация неопознанного опыт смерти у Яновского является не столько описанием невыносимых переживаний обреченного, сколько источником непреодолимой решимости разгадывания пораженных ею зрителя или философа. The given article is an attempt to read one of the most expressive aporic constructions in contemporary space of literature and philosophy overlapping: the experience of non-survived death. The theoretical basis of the study is Jacques Derrida’s philosophy, who both observed it in Maurice Blanchet, his contemporary, and also predicted the possibility of its manifestation while rereading the complicated texts of the past, namely, by Friedrich Nietzsche, whom Jacques Derrida associated with the “deconstruction to deconstruction” of the death unknown experience. In Ukrainian science, the mystery of unknown death has not been investigated so far. Like the rare text that touches on this problem: a screenplay by Yu. Yanovskyi, the follower of the German philosopher, called “Bearded Hunters Find Youth! ”, is structured by the event of a Red Army young soldier’s execution who remains to live, whether by chance, or because of his insidious ability to control the will to live. The death unknown experience is explored in a cinematic way: as a reaction to the “silentera” death commensurate with the desire to use this event for “image-time” (J. Deleuze), presented under the laws of ghost studies, where the living beings require the presence of the absent, even the dead, really important but unacceptable, the distinction of which is possible at the level of “image-movement” (J. Deleuze). Under such circumstances, “the death without death” paradox which is a kind of “condemned to death” experience filing and its “upside-down” motivated by formalism triumph during Yu. Yanovskyi’s epoch which implies every topos from the “death without death” space: a ship, the sea, an island, the caves etc. An exceptional moment is the survivor’s story, which did not become a reality of the latter’s own death, so that the character's autobiography is qualified as autotanography. The mechanism oftransformation is justified by the cinema language, the expansion of which is beyond doubt in the text (first of all, a “close-up” that plays a dual role: singling out the most important and its reference in psychoanalysis dimension). A gallows is described as an event center under where the impossible is possible: the mechanism of death with a supra-logical amplitude and structure is analogous to the semantic space, the previous logic is Derrida. The death mechanism due to the wave supra-logicalamplitude structures analogous semantic space, is subject to Derrida’s “suspended” logic. The word “hanged”, pushed, according to deconstructive procedures, into the space of ordinary synonymic relationships, possesses some additional meaning of “the young one” due to the French jeu (game). The conclusion is that the situation of the death unknown experience in Yanovskyi’s literary work is a source of the reader’s or philosopher’s irresistible desire to sole the riddle of the death rather than a description of the doomed man’s unbearable experience.
Опис
Ключові слова
деконструкція, смерть, автотанатографія, апорія, гра, кіно, неможливість, деконструкция, автотанатография, апория, игра, кино, невозможность, deconstruction, death, autoanatography, aporia, game, cinema, impossibility
Цитування
Хоменко Г. І. Смерть як неспізнаний досвід (“L’EXPÉRIENCE INEPROUVÉE”). Варіант Юрія Яновського / Г. І. Хоменко // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Сер. : Філологічні науки / Берд. держ. пед. ун-т. ; [редкол.: І. Т. Богданов (голов. ред.) та ін.]. – Бердянськ : БДПУ, 2019. – Вип. 19. – С. 145–157.