Origins of professional education of bandurists at the beginning of the XX century
Завантаження...
Дата
2021-01-19
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
International Science Group
Анотація
The basics of professional training of bandura players in the early XX century are revealed. It is noted that the key role in this process was played by the XII Archaeological Congress, which took place in 1902 in Kharkov, where direct communication with the bearers of national musical and poetic art during the performance of bandura players carried out, at that time an engineer and amateur bandura art. , and in the future an outstanding bandura teacher, G. Khotkevych. It is noted that the idea of professional training of bandura players became widely known, but further debate on options for organizing the educational process did not move forward, as progressive scholars and supporters of folk music did not take into account that the development of Ukrainian culture, education of youth in the national spirit were dangerous for the tsarist government. Later, under the influence of the rapidly growing popularity of the art of bandura, the prominent Ukrainian music teacher M. Lysenko decided to open a bandura course at the Music and Drama School in Kyiv. However, the lack of qualified pedagogical staff, textbooks, methodical literature for bandura players, the need for scientific study of the theory and history of Ukrainian musical culture hampered the educational process. It is pointed out that the difficulties in learning did not stop interested fans of Ukrainian culture, but there was a threat of primitivization of bandura performance. The main goal of the young musicians was to master the skills of easy accompaniment while singing simple folk songs. This approach to the theory and practice of conducting lessons in the specialty was wrong, it excluded the idea of improving and deepening the art of bandura. Lack of development prospects could lead in the future to the disappearance of the ancient musical instrument. The constant interest in Cossack music culture could be supported only by a streamlined and well-founded system of education, built on the experience of progressive world performing practice and music pedagogy. Розкриваються основи фахової підготовки бандуристів на початку ХХ ст. Зазначається, що ключове значення в цьому процесі відіграв XII Археологічний з’їзд, який відбувся 1902 р. у Харкові, на якому безпосереднє спілкування з носіями національного музично-поетичного мистецтва під час виступу бандуристів здійснював, на той час інженер та аматор бандурного мистецтва, а в майбутньому видатний педагог-бандурист, Г. Хоткевич. Відзначається, що ідея фахової підготовки бандуристів набула широкого розголосу, але далі дебатів щодо варіантів організації навчального процесу справа не просунулася, оскільки прогресивні вчені та прихильники народного музичного мистецтва не врахували, що розвиток української культури, виховання молоді в національному дусі були небезпечними для царського уряду. Надалі, під впливом швидко зростаючої популярності мистецтва бандуристів, видатний український педагог-музикант М. Лисенко вирішив відкрити при музично-драматичній школі в Києві курси гри на бандурі. Однак, відсутність кваліфікованих педагогічних кадрів, підручників, методичної літератури для бандуристів, необхідність наукового опрацювання теорії та історії української музичної культури гальмували навчальний процес. Вказується, що труднощі в навчанні не зупиняли зацікавлених аматорів української культури, але виникала загроза примітивізації бандурного виконавства. Головною метою молодих музикантів було оволодіння навичками легкого супроводу під час співу нескладних народних пісень. Такий підхід до теорії та практики проведення уроків з фаху був хибним, він виключав ідею удосконалення й поглиблення майстерності мистецтва гри на бандурі. Відсутність перспективи розвитку могла привести в майбутньому до зникнення старовинного музичного інструменту. Несталу зацікавленість козацькою музичною культурою могла підтримати лише струнка й обґрунтована система навчання, побудована на досвіді прогресивної світової виконавської практики і музичної педагогіки.
Раскрываются основы профессиональной подготовки бандуристов в начале ХХ в. Отмечается, что ключевое значение в этом процессе сыграл XII Археологический съезд, который состоялся 1902 в Харькове, на котором непосредственное общение с носителями национального музыкально-поэтического искусства во время выступления бандуристов осуществлял, в то время инженер и любитель бандурного искусства, а в будущем выдающийся педагог-бандурист, Г. Хоткевич. Отмечается, что идея профессиональной подготовки бандуристов получила широкую огласку, но дальше дебатов относительно вариантов организации учебного процесса дело не продвинулось, поскольку прогрессивные ученые и сторонники народного музыкального искусства не учли, что развитие украинской культуры, воспитания молодежи в национальном духе были опасными для царского правительства. В дальнейшем, под влиянием быстро растущей популярности искусства бандуристов, выдающийся украинский педагог-музыкант Н. Лысенко решил открыть при музыкально-драматической школе в Киеве курсы игры на бандуре. Однако, отсутствие квалифицированных педагогических кадров, учебников, методической литературы для бандуристов, необходимость научной проработки теории и истории украинской музыкальной культуры, тормозили учебный процесс. Указывается, что трудности в обучении не останавливали заинтересованных любителей украинской культуры, но возникала угроза примитивизации бандурного исполнительства. Главной целью молодых музыкантов было овладение навыками легкого сопровождения во время пения несложных народных песен. Такой подход к теории и практике проведения уроков по специальности был ложным, он исключал идею совершенствования и углубления мастерства искусства игры на бандуре. Отсутствие перспективы развития могла привести в будущем к исчезновению старинного музыкального инструмента. Неустойчивую заинтересованность казацкой музыкальной культурой могла поддержать только стройная и обоснованная система обучения, построенная на опыте прогрессивной мировой исполнительской практики и музыкальной педагогики.
The basics of professional training of bandura players in the early XX century are revealed. It is noted that the key role in this process was played by the XII Archaeological Congress, which took place in 1902 in Kharkov, where direct communication with the bearers of national musical and poetic art during the performance of bandura players carried out, at that time an engineer and amateur bandura art. , and in the future an outstanding bandura teacher, G. Khotkevych. It is noted that the idea of professional training of bandura players became widely known, but further debate on options for organizing the educational process did not move forward, as progressive scholars and supporters of folk music did not take into account that the development of Ukrainian culture, education of youth in the national spirit were dangerous for the tsarist government. Later, under the influence of the rapidly growing popularity of the art of bandura, the prominent Ukrainian music teacher M. Lysenko decided to open a bandura course at the Music and Drama School in Kyiv. However, the lack of qualified pedagogical staff, textbooks, methodical literature for bandura players, the need for scientific study of the theory and history of Ukrainian musical culture hampered the educational process. It is pointed out that the difficulties in learning did not stop interested fans of Ukrainian culture, but there was a threat of primitivization of bandura performance. The main goal of the young musicians was to master the skills of easy accompaniment while singing simple folk songs. This approach to the theory and practice of conducting lessons in the specialty was wrong, it excluded the idea of improving and deepening the art of bandura. Lack of development prospects could lead in the future to the disappearance of the ancient musical instrument. The constant interest in Cossack music culture could be supported only by a streamlined and well-founded system of education, built on the experience of progressive world performing practice and music pedagogy.
Опис
Ключові слова
professional training of bandura players, traditional musical culture, popularization of bandura art, music pedagogy, national education, фахова підготовка бандуристів, традиційна музична культура, популяризація мистецтва бандуристів, музична педагогіка, національне виховання, профессиональная подготовка бандуристов, традиционная музыкальная культура, популяризация искусства бандуристов, музыкальная педагогика, национальное воспитание
Цитування
Roman N. Origins of professional education of bandurists at the beginning of the XX century / N. Roman // The I International Science Conference on Multidisciplinary Research : abstracts of I International Scientific and Practical Conference, Berlin, January 19 – 21, 2021. – Berlin, 2021. – Pp. 590 – 593.