Хоровий жанр і стиль у розумінні сучасної мистецтвознавчої науки

Завантаження...
Зображення мініатюри
Дата
2020-09-23
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Анотація
У статті розкриваються особливості хорового виконавства, як частини професійного музичного мистецтва, що еволюціонувало в єдності із загальними принципами розвитку професійного мистецтва в цілому. Протягом багатьох століть у хоровій виконавській практиці вироблялися певні норми, що відповідали естетичним уявленням про якість вокального звучання, удосконалювалися підходи до манери виконання, затверджувалися основні принципи професійної підготовки хорових співаків. Визначено, що кожна національна хорова школа внесла свої особливості у стиль виконання, в якому відображаються темперамент народу, його характер, традиції та інші якості. Ці тонкі нюанси, що характеризують стиль виконання, пов’язані, перш за все, з особливостями мови різних народів, його фонетикою. Так, наприклад, сильні вокальні традиції склалися у музичних культурах Італії, Франції, Німеччини, Болгарії, Угорщини, Польщі, України, Росії та інших країн. Проте, у ХХ столітті тенденція до еклектики, синтезу традицій культур, їх взаємовплив виявився настільки сильним, що риси, які раніше різко відрізняли одну національну школу від іншої, значною мірою згладилися. Тому, основоположні принципи вокальної майстерності, які полягають у виробленні правильного співочого дихання, звуковидобування, звукоутворення і інших прийомів вокальної техніки, залишаються загальними для будь-якого хорового колективу. Великі художні можливості унікального музичного «інструменту» – хорового колективу, протягом декількох сторічь знаходяться у центрі уваги композиторів. Крім того, велика різноманітність форм професійного хорового виконавства зробило його одним з найбільш поширених видів музичного мистецтва. В статье раскрываются особенности хорового исполнительства, как части профессионального музыкального искусства, которое эволюционировало в единстве с общими принципами развития профессионального искусства в целом. В течение многих веков в хоровом исполнительстве вырабатывались определенные нормы, которые отвечали эстетическим представлениям о качестве вокального звучания, совершенствовались подходы к манере исполнения, утверждались основные принципы профессиональной подготовки хоровых певцов. Определено что каждая национальная хоровая школа внесла свои особенности в стиль исполнения, в котором отражаются темперамент народа, его характер, традиции и другие качества. Эти тонкие нюансы, характеризующие стиль исполнения, связаны, прежде всего, с особенностями языка народа, его фонетики. Так, например, сильные вокальные традиции сложилось в музыкальных культурах Италии, Франции, Германии, Болгарии, Венгрии, Польши, Украины, России и других стран. Но в ХХ веке тенденции к эклектике, синтезу традиций культур, их взаимовлияние оказалис ьнастолько сильными, что черты, резко отличающие ранее одну национальную школу от другой, в значительный степени сгладились. Поэтому, основополагающие принципы вокального мастерства, которые заключаются в формировании правильного певческого дыхания, звукоизвлечения, звукообразования и других приемов вокальной техники, остаются общими для любого хорового коллектива. Большие художественные возможности уникального музыкально «инструмента» - хорового коллектива, в течение нескольких столетий находятся в центре внимания композиторов. Кроме того, большое разнообразие форм профессионального хорового исполнительства сделало его одним из самых распространенных видов музыкального искусства. The purpose of this article is to systematize art schools in relation to the definitions of choral genre and choral style. Methods. Traditional research methods: comparative analysis of scientific and musicological literature, analytical, historical, retrospective have been used. Results. Choral performance, as a part of the professional musical art, has evolved with the general principles of the development of the professional art in general. For many centuries certain norms have been developed in the choral performance practice. They corresponded to aesthetic ideas about the vocal sound quality. Approaches to the performance manner have been improved, the basic principles of professional training of choral singers have been approved. Of course, each national choral school has its own features in the performance style which reflects the temperament of the people, their character, traditions and other qualities. These subtle nuances that characterize the performance style are primarily associated with the peculiarities of the language of different peoples, its phonetics. For example, stable vocal traditions have been developed in the musical cultures of Italy, France, Germany, Bulgaria, Hungary, Poland, Ukraine, Russia and other countries. However, in the XXth century, the trend towards eclecticism, the synthesis of cultural traditions, their interaction were so strong that the features which previously sharply distinguished one national school from another largely smoothed out. Therefore, the basic principles of vocal skills, which are to develop proper singing breathing, sound production, sound production and other vocal techniques, remain common to any choir. Conclusions. The great artistic possibilities of a unique musical “instrument” – a choir have been in the center of composers’ attention for several centuries. In addition, the great variety of forms of the professional choral performance has made it one of the most common types of musical art.
Опис
Ключові слова
хорове виконавство, хоровий жанр, хоровий стиль, українська хорова культура, хорова музика, мистецтвознавство, хоровое исполнительство, хоровой жанр, хоровой стиль, украинская хоровая культура, хоровая музыка, искусствоведение, choral performance, chora lgenre, choral style, Ukrainian choral culture, choral music, art studies.
Цитування
Дзівалтівський М. Ю. Хоровий жанр і стиль у розумінні сучасної мистецтвознавчої науки / М. Ю. Дзівалтівський // Professional Art Education. – 2020. – № 1(1). – С. 50–57.